голови обмеження, установлене для заключних дебатів сторін. Необхідно відзначити те, що з'ясування підстав до судження про силу доказів, наведених за й проти підсудного, сенат уважає неотклонимой складовій частиною Р., роз'ясняючи, при цьому, що голова має право заходити в оцінку доказів, представлених у справі. Голова повинен викладати підстави для судження про силу доказів не у вигляді незаперечних положень, але тільки в змісті застереження від усякого захоплення до обвинувачення або виправдання підсудного; невиконання цієї вимоги сенат уважає значимим порушенням. Голова повинен нагадати присяжним, що вони повинні знайти провину або невинність підсудного по внутрішньому власному переконанню й можуть визнати підсудного, що заслуговують полегкості. Він повинен по кожній справі пояснити присяжним порядок наради й постанови розв'язку особливо принциповим сенат визнає вказівку присяжним, що вони в праві домагатися пояснення запропонованих їм вопросцев і давати обмежувальні відповіді. Виконання головою постанов, що стосуються Р., має величезну значимість: Р. конкретно передує видаленню присяжних у дорадчу кімнату, сторони проти нього заперечувати не можуть. Потрібно, тому, надати сторонам може бути велике право оскарження в касаційному порядку порушень, допущених головою в Р. Тому що, за законом, зміст Р. не вноситься до протоколу судового засідання, то сторона, убачаючи в поясненнях голови неповноту, неправильність по суті або відступ від вимог закону, повинна подбати про внесення до протоколу відповідних частин Р. Усі заяви із приводу Р. повинні бути виготовлені сторонам и прямо за його закінченням, але по видаленню присяжних у дорадчу кімнату. І дійсно, просити голови про зміну або доповнення даних їм присяжним роз'яснень, а тим більше звертатися опосля проголошення головою Р. з якими б то ні було заявами до присяжних, сторони, по поясненню сенату, не в праві, але подібні заяви визнаються порушенням несуттєвим, коли голова відшукав необхідним задовольнити клопотання сторони й доповнив Р. згідне з виготовленими вказівками; точно так само голова в праві доповнити Р. і по видаленню присяжних в дорадчу кімнату, запросивши їх знову в залу засідання. Р. вимовляється в нас, у Німеччині й Австрії опосля постановки вопросцев; у Франції воно вимовлялося перед постановкою вопросцев. Порівнянне з нашої, французька система незручна в тому відношенні, що голова, не знаючи з точністю які будуть поставлені вопросцы, не може вказати присяжним, на що їм слід направити увага під час обговорення вопросцев; дебати сторін із приводу постановки вопросцев суттєво послабляють спогад, вироблений Р. на присяжних. Щоб посприяти присяжним розібратися в представленому на судовому наслідку матеріалі, відокремити значні факти від несуттєвих і вірно дозволити пропоновані їм вопросцы, Р. зобов'язано бути коротко й неупереджено; по іншому воно стане повторенням того, що присяжні вже чули на судовому наслідку , або з'явиться нелегальним посиленням засобів захисту або обвинувачення. Меж тем, на практиці Р.