—л≥дом пот≥м оперованоњ к≥нц≥вки надаЇтьс¤ хотимое положенн¤ й накладаютьс¤ належн≥ пов'¤зки. ѕри правильному виробництв≥ операц≥њ, –. не лише дозвол¤Ї в б≥льшому й найменшому ступен≥ зберегти к≥нц≥вку, њњ багатофункц≥ональну здатн≥сть, але даЇ й найменшу смертн≥сть, чому ампутац≥њ. √. ћ. √.
–езидент (лат. residens, франц. resident -, що перебуваЇ на м≥сц≥) - сначало заголовок ус¤кого дипломатичного агента, що перебуваЇ в незм≥нн≥й м≥с≥њ при закордонному двор≥. ”же спочатку XVI в. заголовок –. звертаЇтьс¤ в, ¤к ми звикли говорити, звичайний титул ≥ залишаЇтьс¤ лише в посланник≥в, знижуючи, ≥з часом, авторитет нос≥њв його. ѕередумовою цього зниженн¤ було ≥снуванн¤ величезноњ к≥лькост≥ титул¤рних P., що одержували це званн¤ в ¤кост≥ комерц≥йних або ≥нших, але не дипломатичних агент≥в государ≥в. “итул –. охоче лунав ≥ продававс¤ нем. можновладними кн¤з¤ми. ” вид≥ цього "надзвичайн≥" посланники стали домагатис¤ дл¤ себе першост≥ перед посланниками-р. ‘ранцузький дв≥р в 1652 г. в≥дмовив у схож≥й вимоз≥ генуэзскому, ¤к ми виражаЇмос¤, надзвичайному посланников≥, а в 1663 г. за¤вив, що не просить переваг ≥ дл¤ власних посланник≥в перед резидентом. ¬се-таки справа –. було програно. —початку XVIII стол≥тт¤ кер≥вне двори - в≥денський ≥ паризький - визнають деградац≥ю –. фактом, що в≥дбувс¤. ўоб уникнути суперечок про ранг, дипломатичним агентам нер≥дко не давали квал≥ф≥кац≥њ, називаючи њх просто "м≥н≥страми" - терм≥н, в≥дпов≥дний сучасному родовому найменуванню "дипломатичн≥ агенти". ѕриЇднанн¤м до нього слова "P." вийшов на¤вний донин≥ титул м≥н≥стра-резидента. ћ≥н≥стри-р. також не могли в≥дсто¤ти свою р≥вноправн≥сть ≥з надзвичайними посланником. ¬ 1750 г. ¬арендорф, представник ‘р≥др≥ха II у —пб., сказав власному панов≥, що ≥мператриц¤ розв'¤зала приЇднатис¤ до звичаю двор≥в паризького й стокгольмського й не давати ауд≥Їнц≥њ м≥н≥страм-резидентам; тому в≥н просив ≥ одержав титул "повноважного м≥н≥стра". ÷ей крайн≥й титул стали з'Їднувати з титулом надзвичайного посланника, противополага¤ його " м≥н≥стров≥-р.". ”¤вите соб≥ один факт про те, що жвава л≥тературна суперечка, ¤кою супроводжувалас¤ ц¤ боротьба меж посланниками й P., затих до половини XVIII в. ѕротокол в≥денського конгресу 1815 г., що встановив ранги дипломатичних агент≥в, не йменуЇ м≥н≥стр≥в-р., але, за зм≥стом протоколу, вони повинн≥ становити один клас ≥з посланниками. јхенский конгрес 1818 г. поправив недогл¤д в≥денського протоколу, утворивши з м≥н≥стр≥в-р. середн≥й клас ( 3-й) меж посланниками й дипломатичними агентами в т≥снуватому зм≥ст≥. ѕротокол про ранги негов≥рке прийн¤тий ус≥ма державами. ћ≥н≥стр-р. акредитуЇтьс¤ в≥д пана до пана й у правах власних, кр≥м почетности рангу, не р≥знитьс¤ в≥д посланника. ¬еликобритан≥¤ й ‘ранц≥¤ не дають цього рангу своњм представникам, що в≥дправл¤ютьс¤ в незалежн≥ крањни. ѕро суперечку меж надзвичайними посланниками й –. див. Wurm, "Ueber den Rang diplomatischer Agenten" (в "Zeitschrift f. Staatswissenschaft", 1854, стор. 536 ≥ cл.). ¬л. √.
–езиденц≥¤ (панцира.) - город.