«б≥р лист≥в (отрезыванием або зриванн¤м) робитьс¤ в б≥льшост≥ випадк≥в т≥льки ≥з другого року прот¤гом 4 - 10 рок≥в. ўоб рослина не виснажувалас¤, забирають листи р≥вном≥рно - прот¤гом усього л≥та, ≥ прит≥м т≥льки повн≥стю розвинен≥.  в≥тков≥ стебла негайно ж зр≥зуютьс¤, щоб вони не затримували росту лист≥в.  оли ж прагнуть одержати нас≥нн¤чка, то залишають лише один кв≥тковий стовбур, по ≥ншому нас≥нн¤чок вийдуть худими. «≥ зр≥заних лист≥в пластинки йдуть у корм свин¤м або в компост, черешки ж, зв'¤зан≥ в пучки - у продаж. ўоб одержати н≥жн≥ черешки, рослину трохи окучиваетс¤ й оточуЇтьс¤ бездонним барилом або горщиком (британський метод): зат≥нен≥ черешки т¤гнутьс¤ до св≥тла, розт¤гуютьс¤ й одержують в≥дому н≥жн≥сть. —вежайшие черешки, по видаленню щ≥льноњ шк≥рочки, р≥жутьс¤ на шматки й уживаютьс¤ в справу: 1) зварен≥ в солодкому сироп≥, дають кислувате надзвичайно смачное варенн¤; 2) злегка п≥дварен≥ в густому солодкому сироп≥, висушен≥ й на ≥нший денек знову занурен≥ в сироп дають ревенев≥ цукати; 3) обварен≥ кип¤точком, протерт≥ через решето й зварен≥ ≥з цукром, ≥дуть у ¤кост≥ внутр≥шност≥ в солодк≥ пироги, нагадуючи смаком ¤блоковое пюре; 4) з соку черешк≥в наготовлюють вино, у род≥ шабли, при чому с≥к, у консистенц≥њ з водою й цукром, п≥ддають спочатку шумуванню; коли крайнЇ завершитьс¤ й р≥дина просв≥тлитьс¤, проц≥джують, в≥дстоюють ≥ розливають по пл¤шках, у ¤к≥ витримують по останн≥й мер≥ р≥к у п≥двал≥. «биранн¤ кор≥нь –. - дл¤ мед ц≥лей - робитьс¤ не ран≥ше 5-го року ≥з часу повноњ њхньоњ сп≥лост≥; найкращий час збиранн¤ - ос≥нь на шостому року. ќчистивши кор≥нц≥ в≥д земл≥ й кор≥нц≥в ≥ розр≥завши њх на шматочки, њх сушать на сонце й пот≥м, коли кор≥нц≥ затверд≥ють, нанизують на нитц≥ й досушивают у т≥н≥. 21/2 пд. нового кор≥нь дають до 25 фн. сухих. „ерешки –. зобов'¤зане негайно збувати на ринок, кор≥нц≥ ж можна збер≥гати тривалий час у сухому прим≥щенн≥. ѕор≥вн. –ытов; " еруванн¤ до огородничеству"; –. Ћюбанский, "–ев≥нь" (журнальчик "—ело", 1899, є2). ƒќ - ъ.
” медицин≥ вживаЇтьс¤ кор≥нь не повн≥стю п≥знаваних вид≥в Rheum, але терапевтичну ц≥нн≥сть маЇ лише аз≥атський –., ¤кий виходить ≥з  итаю. ” неопрацьованому вид≥ –. представл¤Ї шматочки р≥зноњ величини й форми. —нутри кор≥нь маЇ червон≥, жовтуват≥ й б≥лосн≥жн≥ жилки або подоски; смак г≥ркуватий, запах специф≥чний. –. м≥стить червоний, г≥ркуватий на смак гликозид хризофан - порошок, що даЇ з водою чорний, а з лугами вишнево-червоний розчин, хризофоновую кислоту (диоксиметилантрахинон), ¤ка кристал≥зуЇтьс¤ в золотаво-жовтих голках або ромб≥чних таблиц¤х, без аромату й смаку, важко розчин¤Їтьс¤ в прохолодн≥й, легше - у жарк≥й вод≥, алкогол≥, еф≥р≥ й просто в лугах; не вважаючи того –. м≥стить р≥зн≥ смоли, крохмаль, дубильну речовину й щавлеву кислоту. –. уживаЇтьс¤ в малих дозах ¤к зас≥б, що збуджуЇ апетит ≥ пол≥пшуюче травленн¤. –. призначаЇтьс¤ в порошку, п≥гулках або в таблетках, дуже зр≥дка у в≥двар≥; у дозах 0,1 - 0,5 - ¤к зас≥б, що спри¤Ї травленн¤, в≥д 1 до 5 грм. - ¤к проносне.