не просто. Більш відомі види: Rheum Rh. officinale Baille, величезна травичка, що дико зростає в східному Тибеті й нерідко разводимая, як мед рослина. Стовбури до 2 метрів висотою, а листи до 11/4 у довжину; пластинка сердцевидно-яйцеподібна, загострена, 5 або 7 пальчасто-лопатева. Rh. palmatum L., травичка зі стовбурами в 11/2 метра висотою й листами опукло-яйцеподібними, пальчасто-лопатевими. Дико виростає в Центральній Азії. У Європі нерідко розводиться в садах. У садах розводяться ще Rheum Emodi Wall., Rheum australe Don. і ін. С. P.
P. (культура). - У городній культурі зрозуміло деяка кількість видів: Rheum hybridum
- гібридний, R. Undulatum - хвилястий. R. Palmatum - пальчастий, R. officinale - фармацевтичний, R. Rhaponticum - сибірський і ін.; 1-ые два вживаються людиною в їжу, у якості овочу ( при культурі їх прагнуть вигнати може бути величезні листи, тому що в їжу йдуть черешки листів, замісце шпинату, також у вигляді компоту, варення й внутрішності в солодкі пироги), 2-ые два - доставляють ревеневий корінь, уживаний у медицині (найкращим коренем уважається ввезений у Європу з Китаю); крайній вид застосовується у ветеринарії. Овочеві види від мед різняться зовнішнім виглядом: у перших листи цельно-крайні, у других - пальчасто-вирізні або лопатеві. Культура Р. більш всепоширена у Великобританії й С.-Ам. С. Штатах. З культурних видів більш излюблены: велетневий, вікторія, царський і червонуватий ранешний або тобольский; 1-ые два придатні вже тому, що зрідка зацвітають (цвітіння зупиняє ріст листів). Клімат Рф Р. переносить повністю відмінно й майже завжди перезимовує без покришки; лише самі ніжні сорти його в найбільше сев. смузі Рф вимагають захисту від морозів, у вигляді земельний насипу й шару трави або листів над головками корінь. Р. любить свежайшую, глибокий, багатий ґрунт із непроникним підґрунтям (найглибші чорноземні суглинки більш подходящи для Р.); з даної ж метою в осінню пору ґрунт для Р. обробляють на перевал у три багнети або, може бути поглубже, почвоуглубителем або 2-мя плугами, наступними один за іншим. Плодиться Р. насіннями або розподілом, так, щоб будь-яка частина кореня мала по вічку; крайній метод швидше дає величезні листи. Насіннячка висівають ранешней у весняну пору на звичайну гряду з рыхловатой ґрунтом, потім сіянці пересаджуються з пикировкою на відстані 6 - 8 вершк.; в осінню пору, або краще, у весняну пору розсада висаджується на незмінне місце - на відстані 1 арш. І навіть не треба й говорити про те, що посів втечами робиться або в жовтні, або рано у весняну пору. чи Саджають Р. насіннями або втечами, ґрунт за раніше глибоко обробляють, з'єднуючи з, що розклалися хлевным гноєм або компостом. Удобрюють вообщем щороку в осінню пору - опосля збору листів або через 2 - 3 року, збільшуючи, природно, при всім цьому кількість добрива. У весняну пору й у літню пору - разом з полицею бур'янистих травок - ґрунт зазнає розпушенню - мотиженню. Р. ранешней выгонки розлучають у парниках і на парових грядах або на купах - круглих, у вигляді усіченого конуса, висотою в 1 арш., з поперечником верхнього майданчика в 1/2 арш.; у цьому випадку висадження робиться в осінню пору; на зиму купу покривають товстим шаром гною, який ранешней у весняну пору переміняється свежайшим, по закінченні ж ранків - шаром листів.