Лисовского й Густава-Адольфа. В 1701 г. монастир був особисто Петром I забезпечений новенькими зміцненнями, які й виручили його від узяття шведами. При виданні штатів в 1764 г. він був зарахований в II клас, а в 1813 г., на згадку звільнення від ворога, зведений в I клас. Крім власного значення як укріпленого цитаделі, що захищав доступ до Пскова, він давно славився своїми чудотворними іконами: Успіня Богоматері (листа XII в. і листа 1521 г.), Розчулення Богоматері (листа 1581 г.), Одигитрии й Казанській Божией Мами. Літописці заурядно йменують його "будинком Пречисті Богородиці". Зверніть увагу на те, що не вважаючи того, у ньому спочивають мощі преп. Марка, Іони (свящ. Іоанна), Васси й Корнилия; із ченців його вийшли 8 єпископів і 1 патріарх (Иоасаф). Стінка з 9 вежами й 3 воротами, що оточує монастир, збереглася й по цей час. Порівн. " Псково-Печерський монастир" (Спб., 1860) і гр. С. Шереметєв, " Псково-Печерський монастир" (Спб., 1895).
В. Р - в.
Псковське князівство. - П. обл., давно заселена слов'янським племенем, тяглася вузенькою смугою (ок. 300 вер. у довжину й не найбільше 100 вер. завширшки) уздовж західної границі новгородських володінь. Відкрита із заходу й півдня для нападів, вона була ареною боротьби новгородцев з їхніми західними сусідами, що домагався пристрій укріплених пт або міст; уже в найглибшій стародавності отут було місто Ізборськ, розташований на найвищій горі, який в історичний час поступився першістю Плескову або Пскову, що мав принципові гідності завдяки власному місцю розташування. Перебуваючи в куті, утвореному ріками Псковой і Величної, Псков був стратегічним і торговельним пт, тому що Велична разом з 2-мя озерами з'єднувала його з усією Псковською землею й із землями, що примикають. Псков був захищений своїм природнім положенням і штучними зміцненнями. Кут меж Псковой і Величною, відділений стінкою від посаду, являв собою дитинець, "Кром" (кремль), у якому перебувала основна святиня Пскова - Троїцький собор; інші частини Пскова були також обнесені стінками. Пригороди Псковської землі не мали політичного значення й стушовувалися перед старшим містом. Число їх у різний час було різне: час від часу будувалися новітні містечка, час від часу їх розоряли вороги й вони запустевали; ніколи їх, очевидно, не було найбільше 12. Сначало сам Псков був звичайним новгородським пригородом і управлявся, як і всі пригороди, князівськими людьми або новгородськими посадниками. Псковичи нерідко відвідували по торговельних справах Новгород і сприймали ініціативне роль у новгородському вічі; майже все з новгородцев, потерпівши поразку на віче, бігли в Псков; нерідко з'являлися в Пскові й претенденти на новгородський стіл, які вичікували отут підходящого моменту. У виді цього, також у виді прикордонного положення Пскова, Новгород нерідко призначав туди підручних князів і посадників, а П. представниками в керуванні сначало були лише cотскиe. Хоча Новгород і допомагав Пскову оборонятися від супротивників, але походи новгородцев на германців постійно викликали помста крайн, що обрушувався на, що примикають псковичей, при цьому новгородцы нерідко надавали їх своїм силам.