райн¤ б≥льша реал≥стична система належить √егелев≥, дл¤ ¤кого, ¤к дл¤ ѕлатона, пон¤тт¤ ( тобто загальне) становить справжнЇ бутт¤. ≤з часу пад≥нн¤ гегель¤нства сила ном≥нал≥зму суттЇво зросла. ќстанн≥м представником ном≥нал≥зму реального часу Ї ≥ндив≥дуал≥зм ( в особ≥, напр., Ќицше), що сходить до л≥воњ сторони гегел≥вськоњ школи (в ≥ндив≥дуальност≥ до ћаксу Ўтирнеру). ÷≥лком ймов≥рно, ми скоро побачимо знову розвиток реал≥стичного напр¤мку, ¤к реакц≥ю проти останнього ≥ндив≥дуал≥зму. ” схоластичн≥й ф≥лософ≥њ приводом до суперечки реал≥ст≥в з ном≥нал≥стами послужила книжка ѕорфир≥¤ " ѕ–ќ 5 гласах" (genov, eidov, idion, diajora ≥ sumbebhkov), що п≥дн≥мала вопросец про значенн¤ полог≥в ≥ вид≥в. ѕрот¤гом ц≥Їњ суперечки, що тривала з XI в. до Xiv-√о й перешедшего й у нов≥тню ф≥лософ≥ю, були висловлен≥, пор¤д з радикальнопротивоположными погл¤дами, майже вс≥ посередн≥ точки зору (заур¤дно розр≥зн¤ють 4 виду –.). Ќеодм≥нно, що реал≥стична точка зору найб≥льше п≥дходила уводити, увести до ладу догматичн≥й христи¤нськ≥й; тому ном≥нал≥зм був спочатку пересл≥дуЇмо, а п≥зн≥ше на нього не переставали дивитис¤ найб≥льше або найменш п≥дозр≥ло. ’оча ном≥нал≥зм ≥ зробив ≥стотну послугу вол≥ ф≥лософського досл≥дженн¤, але вже –иттер побачив ("Geschichte d. Philosophie", VII, стор. 161), що йому зовс≥м некоректно приписуютьс¤ л≥беральн≥ тенденц≥њ ( варто т≥льки згадати √оббса); точно також зовс≥м безп≥дставний св≥тогл¤д, начебто перемога ном≥нал≥зму - остаточна. "Il faut bien se resoudre - ≥рон≥чно побачив Ўарль –емюза - a entendre quelquefois parler de Dieu. Ћ≥тература: Stein, "Sieben Bucher uber d. Geschichte d. Platonismus" (√еттинг., 1874); Waddington, "Essai critique sur la philosophie de S. Anselme de Canterbury" (Ѕрюс., 1874); "Hausrath Peter Abalard" (Ћпц., 1895); Jourdain, "St. Thomas d'aquin" (ѕара., 1858).
™. P.
–еал≥зм (л≥тератур.). - ” вс¤кому добутку розк≥шноњ словесност≥ ми розр≥зн¤Їмо два потр≥бн≥ елементи: безсторонн≥й - програванн¤ ¤вищ; даних кр≥м художника, ≥ особистий - щось, вкладене в добуток художником в≥д себе. «упин¤ючись на пор≥вн¤льн≥й оц≥нц≥ цих 2-ух частин, теор≥¤, у р≥зн≥ ери - у зв'¤зку не лише з ходом розвитку мистецтва, та й з ≥ншими р≥зними обставинами - привласнюЇ б≥льше значенн¤ те одному, те ≥ншому з них. «в≥дси два зворотн≥ напр¤мки в теор≥њ; одне - реал≥зм - ставить перед мистецтвом задачку в≥рного програванн¤ реальност≥; ≥нше - ≥деал≥зм - спозираЇ призначенн¤ мистецтва в "поповненн≥ реальност≥", у розробц≥ нов≥тн≥х форм, при цьому початковим пт служать не ст≥льки на¤вн≥ факти, ск≥льки наперед дан≥, бездоганн≥ вистави. ÷¤ терм≥нолог≥¤, уз¤та з ф≥лософ≥њ, зат¤гаЇ час в≥д часу в оц≥нку художнього твору моменти внеэстетические: –. зовс≥м некоректно дор≥кають у в≥дсутност≥ морального ≥деал≥зму. ” ход¤чому вживанн≥ терм≥н "–." значить ч≥тке коп≥юванн¤ деталей, по переваз≥ зовн≥шн≥х. Ќеспроможн≥сть даноњ точки зору, природним висновком з ¤коњ служить перевага протоколу - роману й фото - картин≥, зовс≥м ¤вна; достатн≥м спростуванн¤м њњ служить наше естетичне почутт¤, ¤ке н≥ хвилинки не коливаЇтьс¤ меж восковою ф≥гурою, що в≥дтворюЇ найтонш≥ кольори живих фарб, ≥ мертвотно-б≥лою мармуровою скульптурою.