–. при  арлу X, п≥д час м-ва ¬иллел¤ й в ≥ндив≥дуальност≥ ѕолинь¤ка). ѕсих≥чна теор≥¤ парт≥й (–омер, Ѕлунчли, в ≥ндив≥дуальност≥ „ичерин) спозираЇ в –. психолог≥чний насл≥док захопленн¤ л≥берал≥змом, радикал≥змом або соц≥ал≥змом ≥ допускаЇ, що т≥ сам≥ публ≥чн≥ групи, що представл¤ють т≥ сам≥ ≥нтереси, можуть бути те л≥беральними, те обскурантистськими. ” реальност≥, обскурантистськ≥ елементи живуть пост≥йно й у вс¤кому сусп≥льств≥; њхн≥ ≥нтереси з'Їднан≥ з в≥дновленн¤м в≥джилих установ або ≥з гнобленн¤м прогресивних плин≥в; вони утворюють у сусп≥льствах, що живуть пол≥тичним житт¤м, обскурантистську парт≥ю, у сусп≥льствах, таким житт¤м не живучих - групу обскурант≥в. «вичайною обскурантистською парт≥Їю Ї монарх≥сти у ‘ранц≥њ. ѕарт≥њ, ¤ка сама сприймала б найменуванн¤ обскурантистськоњ, ¤к техн≥чне, н≥коли не було. ƒив. Bluntschli, "Politik" (Ўтуттгардт, 1886); „ичерин. "ѕол≥тика" (ћ., 1898); Ўах≥в, "ќбскурантистська французька л≥тература в 1-ые роки XIX в." (ћ., 1875; передрукована в його "Ќарис≥ л≥тературного руху в XIX стол≥тт≥", —пб., 1893); Ќазимов, "–. у ѕрусс≥њ" (яросл., 1886); јрман  аррель, "≤стор≥¤ контрреволюц≥њ у ¬еликобритан≥њ" (—пб., 1866).
¬. ” - в.
–еал (real, тобто царський): 1) древна¤ ≥спанська монета; 2) у Ќ≥дерландськ≥й ќст-≤нд≥њ одиниц¤ ваги дл¤ великодушних метал≥в = 27343/100 гр.; в≥дпов≥даЇ ваз≥ древ. ≥спанського п≥астра.
–еал≥зац≥¤ - в≥дозва ц≥нних папер≥в у на¤вн≥ засоби. –. йменуЇтьс¤ також совокупа приймань по випусков≥ мун≥ципальних, общинних ≥ ≥н. позик; вона зводитьс¤ до встановленн¤ курсу, по ¤кому пол¤гаЇ позика, ≥ вибору методу випуску папер≥в у в≥дозву (конкретна в≥дозва до кап≥тал≥ст≥в, методом в≥дкритт¤ п≥дписки в банках, або продаж усього позики одному банку або груп≥ банк≥р≥в, ¤к≥ вже в≥д себе в≥дкривають п≥дписку).
–еал≥зм - ф≥лософський терм≥н, уживаний в 2-ух основних значенн¤х, що й не маЇ н≥чого загального з –. у мистецтв≥, у педагог≥ц≥ й т.п. «аур¤дно п≥д –. у ф≥лософ≥њ розум≥ють напр¤мок зворотний ном≥нал≥зму; але час в≥д часу слово –. служить дл¤ позначенн¤ ф≥лософського напр¤мку нов≥тнього часу, виразником ¤кого був √ербарт, з≥ своњми посл≥довниками. ” –., ¤к напр¤мку зворотному ном≥нал≥зму, сл≥д розр≥зн¤ти з одн≥Їњ сторони делему, що маЇ й до реального часу таке ж значенн¤, ¤к тод≥, коли вона в перший раз була сознана, з ≥ншоњ сторони - ≥сторичний про¤в даного завданн¤ в середньов≥чн≥й схоластичн≥й ф≥лософ≥њ . ‘≥лософська непогоджен≥сть у схоластику розгл¤далас¤ не повн≥стю в≥льно; у досл≥дницьких роботах вопросца панувала або, по останн≥й мер≥, до них приЇднувалас¤ теолог≥чна точка зору. ” схоластичн≥й ф≥лософ≥њ боротьба –. з ном≥нал≥змом минулас¤ перемогою ном≥нал≥зму; але в ≥нш≥й форм≥ ц¤ боротьба триваЇ й донин≥. —уть труднощ≥в пол¤гаЇ у вопросце про значенн¤ загального. –еал≥зм (у схоластичному зм≥ст≥) приписуЇ реальн≥сть загальним ≥де¤м (universalia sunt realia). “аким образом, цей –. Ї те, що з ≥ншого погл¤ду йменуЇтьс¤ ≥деал≥змом. ѕлатон, у власному вченн≥ про ≥дењ, в≥ддав у перший раз повн≥стю ¤сний розв'¤зок преп¤дстви¤ в реал≥стичному дус≥, ≥ реал≥сти вс≥х час≥в у ѕлатону спозирають власний макет.