≤нш≥ (проф.  орсаков) роз'¤сн¤ють його завищеним обм≥ном в елементах хр¤щовоњ й к≥стковоњ тканини, неспри¤тливим дл¤ в≥дкладанн¤ перевести. “рет≥ ( антани) уважають виробл¤ючою передумовою вапн¤не голодуванн¤: в≥дсутн≥й вступ перевести з кишкового тракту або надлишок кислот (CO2) у кров≥, що втримуЇ вапно в розчин≥. ¬≥дсутн≥й вступ перевести може бути насл≥дком розлад≥в кишкового тракту й недол≥ку њњ в њж≥. ѕо найб≥льш п≥зн≥й теор≥њ ¬аксмута, суть рах≥тичного процесу пол¤гаЇ в придбаному отруЇнн≥ дит¤чого орган≥зму вуглекислотою, що викликаЇ асф≥кс≥ю зростаючих частин к≥стковоњ тканини. ј.
–ац≥онал≥зм - визнанн¤ за людським розумом вищого й вир≥шального значенн¤: 1) у практичному житт≥ людей ≥ народ≥в, 2) у науц≥ й 3) у рел≥г≥њ. ” першому в≥дношенн≥ –. зустр≥чаЇтьс¤ ≥з прозањчним консерватизмом ≥ з "≥сторичною думкою", в 2-м - з емп≥ризмом, в 3-њм - ≥з традиц≥онал≥змом, супранатурал≥змом ≥ маг≥Їю. ” вс≥х цих з≥ткненн¤х потр≥бно по обидва боки розр≥зн¤ти право в≥д домагань. Ќеодм≥нно, що у в≥домому зм≥ст≥ розуму належить вир≥шальний глас щодо вс¤кого ¤вища й у житт≥, ≥ в науц≥, ≥ в рел≥г≥њ. ћеж≥ верховних прав розуму залежать в≥д самоњ його природи, тому що в≥н Ї сила контролююча, а не творча. Ќ≥ в житт≥, н≥ в науц≥, н≥ в рел≥г≥њ розум не народжуЇ й не перероджуЇ ≥з самого себе н≥¤кого реального зм≥сту, а лише обумовлюЇ формально своњми лог≥чними вимогами самосв≥дом≥сть ≥ самооц≥нку даноњ реальност≥, а чрез це робить њњ здатноњ до переходу в нов≥тн≥, найкращ≥ образи бутт¤.  оли проти –. затверджуЇтьс¤, що житт¤ одержуЇ своњ вищ≥ початки не з розуму, а з ≥стор≥њ, то сл≥д розв'¤зати, чи приписуЇтьс¤ отут ≥стор≥њ певний зм≥ст, або немаЇ; коли приписуЇтьс¤, то цей д≥йсний зм≥ст у власному розвитку становить ст≥льки ж рац≥ональне, ск≥льки й ≥сторичну п≥дставу людського житт¤; коли ж н≥¤кого певного зм≥сту за ходом ≥стор≥њ не передбачаЇтьс¤, то немаЇ вим≥рювала дл¤ розр≥зненн¤ меж випадковими й необх≥дними ≥сторичними ¤вищами, ≥ проти –. виставл¤Їтьс¤ лише сл≥па свавол¤. ¬ерховн≥ права розуму в галуз≥ науки оскаржуютьс¤ в ≥м'¤ досв≥ду; та й тут Ї непорозум≥нн¤. ћи все п≥знаЇмо з досв≥ду, але самий досв≥д обірунтований природою розумного мисленн¤, тому що ¤кщо б ми не мислили за принципом тожества, протир≥чч¤, достатньоњ п≥дстави, те емп≥ричн≥ дан≥ не могли б збер≥гатис¤ й складатис¤ в певне ≥нтелектуальне ц≥ле. ѕринципное протир≥чч¤ меж –. ≥ традиц≥онал≥змом виникаЇ тод≥, коли з одн≥Їњ сторони в≥дом≥ перекази завчасно з≥знаютьс¤ недоторканними дл¤ вс¤коњ розумноњ критики, а з ≥ншоњ сторони вс¤кий переказ завчасно в≥дкидаЇтьс¤ ¤к нерозумне. Ќе будучи джерелом ¤кого-небудь переказу, розум Ї потр≥бною умовою дл¤ оц≥нки плюси й значенн¤ вс¤ких переказ≥в.  оли в ¤кому-небудь сусп≥льств≥ стала розкрита множинн≥сть суперечних переказ≥в, що п≥дл¤гають з≥ставленню один з одним, то виб≥р меж ними потр≥бно просить м≥ркуванн¤, що залежить в≥д розумних критер≥й в≥рог≥дност≥. “аким образом безперечна протилежн≥сть меж –. ≥ традиц≥онал≥змом не може бути по черз≥ утримане.