Питти), герцогині Иоанны Арагонской (у Луврском музеї) і ін.; величезне "Несення Хреста" ( у мадридській гал.), образ св. Цецилії з 4-мя іншими святими ( у болонській пінакотеці) та ін.; зрештою, прелестнейшее з уособлень Пресвятої Діви, зроблених художником, всесветно іменита "Сікстинська Мадонна" ( у дрезденській гал.) - добуток, що не має рівного для себе у всієї західноєвропейської живопису цілковите втілення, що представляє собою, еталона в християнському мистецтві. Самою крайньою, передсмертною роботою Рафаеля було "Перетворення Господне" (у ватиканському музеї); величний живописець встигнув виконати в даній для нас картині лише вищу частину; решта виконане в ній його учнями, уже опосля його кончини. Він загинув у Римі, 6 квітня 1520 г. Як живописець, С. - по вираженню його першого біографа, Вазари-Належав до тих деяких обранців неба, в особистості яких воно сполучає нескінченне надбання власних духовних дарунків, що заурядно розподіляються їм вроздріб і протягом довгого часу меж майже всіма індивідуумами. Справді, творчість С. може вважатися вищим проявом і злиттям воєдино всіх найкращих придбань людського генія в сфері мистецтва, добутих спільними зусиллями величезної кількості живописців за всю еру італійського Відродження. Будучи наділений від природи жаркою любов'ю до гарного й найглибших почуттям тілесної й духовної вроди, володіючи, при мягеньком, привабливій вдачі, загартованою працьовитістю, що спонукували його працювати безперестану, володіючи неприродним уменьем наділяти свої найвищі плани в чарівні форми, він, не дивлячись на нетривалість власного життя, залишив опосля себе величезна кількість добутків, у яких рівномірно переходив від прекрасного по твору й виконанню до ще найбільш зробленого, поки не достигнул, наприкінці кінців, такого пт в області втілення еталона вроди, далі якого не пішов ніхто з живописців часів Відродження. Ретельно вивчаючи, з одного боку, живу натуру, а з інший - добутку власних величних сучасників і попередників, С. далеченько обігнав цих крайніх і з'єднав у власній творчості драгоценнейшие з досягнутих ними результатів, злив воєдино їхні найкращі властивості на базі повної гармонії меж красотою форми й височиною змісту. У цьому - його велична перевага перед іншими живописцями ери Відродження, з яких кожний розробляв по перевазі яку-небудь одну сторону мистецтва; у цьому - причина нев'янучої слави С., що пережила вже 5 століть, не дивлячись на всі, що відбувалися в цей час зміни в смаках народів і в напрямку мистецтва. Незвичайне дарування С. виявилося не лише в живописі, та й в 2-ух інших галузях мистецтва - у зодчестві й ліпленні. До якого ступеня був він знаючий по частині архітектури - свідчать зображення спостроек у майже всі з його фресок; не насолоджуючись схожим вираженням власних архітектонічних концепцій, він робив якісь із них у реальності. За його планами й кресленням споруджені, частково під його особистим спостереженням, частково іншими конструкторами, мала, але розкішна церк. С.- Элиджио-Дельи-Орефичи, вілла Мадама, стаєнний будинок Киджи, палаццо Видони, найбільш неіснуючий зараз палаццо дель-аквила, у Римі, і прекрасний палац Пандольфини, у Флоренції.