Заступники ролі парламенту в Р. розбивають її на два акти й позбавляють, щодо цього, урядову владу її виняткової прерогативи. Найбільш вірний середній шлях (Унгер, Гирке, Иеллинек, Зелигман, Вегман і ін.): Р. залишається прерогативою уряду, але контракт дійсний тільки під умовою (conditio suspensiva) згоди на нього парламенту. Відмова від Р., поселяючи недовіру до держави, що прибігає до неї, зустрічається в інтернаціональній практиці зрідка й постійно викликається необхідними причинами. В 1841 г. контракт, укладений меж Австрією, Англією, Пруссією, Росією й Францією щодо огляду кораблів (droit de visite), не ратификован крайньої, як незгодний із честю й гідністю французького комерційного прапора; в 1879 г. контракт із Росією не ратификован Китаєм (перевищення можливостей). З боку Рф відмова в Р. мав місце два рази: в 1762 г. ув'язнений Петром III союзний контракт із Пруссією не одержав Р. з боку Катерини II; в 1806 г. контракт із Францією не був ратификован Олександром I внаслідок перевищення можливостей з боку російського посла Убри. Акт Р. полягає в скріпленні тексту контракту гос печаткою й підписом глави країни, контрасигнируемой міністром закордонних справ. Цими документами контрагенти обмінюються до закінчення терміну, що вказується заурядно в самому акті угоди. При колективних договорах обмін Р. відбувається за допомогою уряду тієї країни, де контракт був укладений (також у випадку посередництва третьої держави). Форма Р. установлюється законодавством окремих держав, але представляє істотну подібність і в загальному пригадує середньовічну формулу P. ("firmum, ratum, gratum et incorruptum perpetuo habere", "ratifier, agrйer et approuver"). У нас акт Р. містить усередині себе Імператорський титул і текст контракту, за яким конкретно випливають слова: "Того заради, по вдоволеному розгляду цього контракту (протоколу, конвенції та ін.), Ми прийняли його за благо, підтвердили й ратификовали, яко ж цим за благо застосуємо, підтверджуємо й ратификуем у всьому його змісті, обіцяючи Імператорським Нашим словом за Нас, Спадкоємців і Спадкоємців Наших, що все в згаданому договорі ухвалене дотримуване, що й виконується буде ненарушимо. У посвідчення чого ж"... За старих часів (ще в XVIII в.) з Р. з'єднувалася присяга. Контракт набуває чинності, коли неприємне не обговорене, з моменту обміну Р.; але в літературі встановилося невідповідне сучасній думці на Р. положення, по якому контракт уважається, що вступили в силу з денька підписання його вповноваженими (ratihabitio retrotrahitur ad initium negotii).
Література. E. Meier, "Ueber den Abschluss von Staatsvertragen" (Лпц., 1874); Seligmann, "Abschluss und Wirksamkeit der Staatsvertrage" (Фрейбург, 1890); Wegmann, "Die Ratification der Staatsvertrage" (Б., 1892); Prestele, "Die Lehre vom Abschluss volkerrechtlicher Vertrage" (Мюнхен, 1892). Докладні літературні вказівки - у Вегмана. Вл. Г.
Ратуша - заснована Петром I в 1699 г. у Москві під названий бурмистерской палати, яка в тому ж році (17 листопада) перейменована в Р.