Поливанова (М., 1892); нисколечко перекладів "Ифигении в Авлиде" (1796 і ін.); "Андромаха", Перев. гр. Д. Хвоста; "Есфирь" (проза, М., 1783); теж, у віршах П. Катенина (Спб., 1816) і О. Чюминой ("Схід", 1898 г., № 1 - 3); "Федра" (віршами, переклад В. Анастасевича, Спб., 1805); те ж, переклади М. Лобанова (Спб., 1823), Окулова (1624), І. Чесновского (1827) і ін.; "Баязет" (у віршах, П. Олина, Спб., 1827). Див. Ф. Батюшков, "Дамські типи в трагедіях Расина" ("Сівба. Усе давно знають те, що вісник", 1896, № 7); І. Іванов, "Расин і його катастрофи" ("Артист", № 5).
Розчин (техн.) - суміш із вапна піску й води, наведена в стан грузлого тесту й уживана для з'єднання камінчиків у будівлях.
Рослинництво - так іменують ту частину агрономічної науки, у якій викладається вчення про критерії розвитку культурних рослин, залежно від клімату, обробки, добрива й інших приймань сельскохоз. техніки. 1-ая частина такого навчання йменується загальним Р.; 2-ая, де розглядаються культурний рослини по групах і кожне окремо, носить заголовок особистого Р. Усі ці вираження взяті в германців: Landwirtschaftliche Pflanzenbau, allgemeine und specielle Pflanzenbau (будова рослин). У нас це вираження замінене словом Р. і віднесене по перевазі до рослин польовим. Але тому що рослини возделываются й на лугах, садах і городах і т.д., те в паралель слову Р. у нас з'явилися луківництво, садівництво, огородничество і т.д., що також коштує у зв'язку з німецькими словами: Wiesenbau, Gartenbau, Gemusebau. Російським агрономам варто було б замісце визначень: Р. загальне й особисте вживати найбільш благозвучні й загальнозрозумілі слова - землеробство, загальне й особисте.
Рослина. - Коли кинути осторонь нижчі Р. і мати на увазі лише вищих представників їх, що мають корінці, стовбур і листи, те кожний безпомилково з'ясує Р. і нарешті відрізнить його від звіриного. Формулювати ж небагатьма словами, які конкретно ознаки становлять характеристичні риси Р. вообщем (не тільки лише вищого) і його відмінність від інших живих створень - представляється нездійсненним У порівнянне недавнешнее ще час у цьому випадку говорили, що P. sunt et crescunt, але не рухаються й не відчувають. Але зараз зрозуміло, що й Р. рухаються й не тільки лише нижчі - настільки схожі на звіриних, що щодо майже всіх з них дотепер існує коливання, до якого з 2-ух царств їх слід віднести, - але й вищі. Правда, у цих крайніх руху майже завжди надзвичайно неспішні й слабкі; але зрозуміло вже багато прикладів вищих Р., що настільки стрімко пересувають своїми органами, що повністю нагадують руху звіриних. Що стосується можливості відчувати, то й у цьому ніяк не можна відмовити Р. Тривалий час панував переконання, що в акті розмноження лежать значні індивідуальності Р., що це - безстатеві істоти, що не розуміють полового розмноження. Але при не далекому знайомстві з життям Р., і цей тенденційний світогляд, що випливав із упертого погляду на Р., як на щось середнє меж звіриним і мертвим фізичним тілом, не виправдалося.