У Р. дама, в особі Андромахи, Германы, Беренисы, Федры й ін., у перший раз представляється особистістю повністю незалежної у власних емоціях і відповідальної за свої вчинки. Коштуючи на загальнолюдській точці зору, Р., укупі з тим, письменник повністю державний. Слово: національність потрібно ухвалювати отут, але, у надзвичайно обмеженому змісті. Р. не було ніякої справи ( по останній мері як це відбивається в його добутках) до всієї французької цивілізації; його, людину придворного, що й жив лише в середовищі дворянства, зацікавлювало лише це середовище, але її він знав разюче; усі новітні віяння, що виникали в ній і подготовлявшие новий час, знаходили солодкомовне й вірне відбиття в його трагедіях. Черпаючи із джерела старої традиційної поезії, живучи, очевидно, у старому світі, він залишався новеньким французом до мозку костей, і виведений їм на сцену древне-класичний мир був таким лише по найменуванню; зберегти вдачу старого миру він намагався як може бути, але вкупі з тим прагнув увести у свої добутки дух новітнього часу. Це ставили йому ( як і вообщем французькій драмі XVII в.) у докір, і, виходячи з переконань чисто естетичної, не без підстави; але, з іншої сторони, відгук на священні почуття й запопадливості тієї частини суспільства, яка стояла на чолі всього інтелектуального, суспільного й політичного руху, становить заслугу Р. - заслугу, якої інші критики його привласнювали навіть національно-політичне значення. " Як знати - вигукує Гейне - скільки подвигів розцвіло з ласкавих віршів Р. Ті французькі герої, які поховані в пірамід, на полях Маренго, Аустерлица, Москви - усі вони колись чули вірші Р., і їхній правитель також чув ці вірші у вустах Тальми. Як знати, скільки пудів слави з Вандомской колони належить фактично на частку Р.! Він було живе джерело любові й почуття честі й одурманювало собою, приводив в екзальтований стан цілий люд. Що ж ще станете ви домагатися від поета?" Коли в словах Гейне і є значима, може бути, дещиця перебільшення, чисто поетичного, то у всякому разі вплив Р. на сучасні йому й наступні покоління неодмінно. До вищевказаних плюсів слід приєднати незвичайна майстерність мови, сміливість і простоту обертів, незважаючи на поступки, час від часу значимі, тодішнім вимогам штучної вычурности. Стиль Р. у нашого Герцена викликав наступні слова: "Я побачив Р. удома ( тобто в Парижу), побачив Р. з Рашелью й навчився усвідомлювати його. Є щось разюче велике в стрункій, расслабленно мови, що розбудовується, його героїв, діалог нерідко вбиває дія, але він витончений, але він сама дія"... - Найкраще видання всіх творів Р. (з надзвичайно коштовною вступною статтею П. Менара) - у серії "Les grands йcrivains de la France" (1875). Досить відмінна біографія написана його нащадком. Гарні властивості у творах Лотейсена, "Geschichte der franzцsischen Literatur im XVII J.", і С.-Бева, "Port-Royal". П. Вейнберг.
Література. Існує багато перекладів на російську мову трагедій Расина: "Афолия" (изд. І. Новикова, М., 1784); те ж, під іменуванням "Афалия", у віршах (М., 1820); "Гофолия", пров.