до –. ’р. ¬≥н ще при √оремгебе займав вищ≥ посади й пор≥днивс¤ з корол≥вським будинком, женив нащадка на цар≥вн≥. ¬≥н в≥в в≥йну в Ќуб≥њ, вибудував у  арнаке вх≥дний п≥лон в ипостильную залу, зробив ще при житт≥ сп≥вправителем власного нащадка ћереж≥ I. –. II ћериамон (панував 67 л., наприк≥нц≥ XIV в. ≥ нач. XIII), онук попереднього. « 10- рок≥в був сп≥вправителем батька, беручи участь ≥ у в≥йськових справах; був нам≥сником ≈ф≥оп≥њ. де йому доводилос¤ битис¤ з наб≥гами абориген≥в. ќпосл¤ вступу на престол продовжував класичн≥ в≥йни з хетами, ¤к≥ в≥в уперто, з≥ зм≥нним щаст¤м. ¬ 5-й р≥к в≥йни ледве не потрапив, у г.  адеша, у зас≥дку до, ¤к заведено, незл≥ченному ворогу, на служб≥ ¤кого пол¤гала величезна к≥льк≥сть аз≥атських народ≥в. «верн≥ть увагу на те, що в происшедшей пот≥м битв≥ правитель, по опису оф≥ц≥йноњ хрон≥ки й придворних поет≥в, показав чудеса особистоњ хороброст≥, що розв'¤зала справа на його користь. ÷¤ перемога вв≥чнена на ст≥нках храм≥в в јбусимбеле, Ћуксоре й ƒерре в осп≥вана ¤кимось придворним поетом у так наз. епос≥ ѕентаура. ¬≥йна ск≥нчилас¤ лише в 21-ый р≥к царюванн¤ –., коли був укладений неск≥нченний мир ≥ дружба меж 2-м¤ державами.  онтракт був написаний на ср≥бних дошках, а коп≥¤ з нього пом≥щена на южн. ст≥нц≥ карнакского ипостил¤; –. нав≥ть одруживс¤ на дочц≥ пануючи ’етасира, ¤кий пот≥м в≥дв≥дав ™гипет. Ѕуд≥вл¤ми марнолюбного й марнотратного –. повн≥ ™гипет ≥ Ќуб≥¤. ” вид≥ тривалих в≥йн ≥з јз≥Їю, –. мав резиденц≥ю большею частиною на «, у “ун≥с≥; отут в≥н вибудував дл¤ себе столицю, врода й розк≥ш ¤коњ також бували предметом вихвал¤нь придворних поет≥в, що придумали дл¤ њй особливе ≥м'¤: "јанахту=¬елична силою". ”с≥м в≥домо про те, що р. II був одним з б≥льш фаворитных цар≥в у ™гипту; люд називав його зменшувальним ≥менуванн¤м —етсу-–а, переробленим греками в —есостриса: про нього в≥дали легенди, робили його завойовником нап≥всв≥тла, зводили до нього майже вс≥ Їгипетськ≥ установи - словом, в≥н став уособленн¤м Їгипетськоњ могутност≥. Ќайкращ≥ скульптури –. II - у туринском ≥ берл≥нському музе¤х. –. III - ≥менитий фараон XX дин., основним джерелом ≥стор≥њ ¤кого служить залишене њм запов≥т (так наз. papyrus Harris I у брит. музењ, самий довжелезний з п≥знаваних пап≥рус≥в). Ќе вважаючи того багато напис≥в ≥ зображень опов≥дають про його подвиги на ст≥нках споруджених њм у ‘ивах споруджень, п≥знаваних зараз п≥д ≥менуванн¤м ћединет-јбу. —клад напис≥в св¤тковий, витиеватый ≥ не багато зрозум≥лий: йому в≥дпов≥даЇ в стиль зображень, що нагромаджують ф≥гури, що й довод¤ть рух до карикатурност≥. –. III довелос¤ панувати скоро опосл¤ не¤сного, перех≥дного часу; в≥н був спадкоЇмцем пор¤док, що оселив, —етнахта. …ому довелос¤ вести багато в≥йн прот¤гом 11 перших рок≥в його 32-летннго царюванн¤. ¬≥н в≥в в≥йну з аморе¤ми, идуме¤ми, л≥в≥йц¤ми й морськими розб≥йниками. Ћ≥в≥йц≥ два рази повторили при ньому спробу встановитис¤ в ™гипту, ¤к ≥ при ћеренпта, але були в≥дбит≥. ‘илистимл¤не були в≥дбит≥ на суш≥ у ф≥н≥к≥йськоњ границ≥ й уражен≥ в большенном морському боњ.