Ображений віроломством і легкодумством подружжя, він полетів від неї, а вона, покинута, пішла по землі знаходити власного коханого. Довгостроково прогулювалася П. по всіх землях, поки не була зобов'язано схилити перед власною суперницею, Венерою, яка довгостроково знаходила варіанта помститися П. і відправила вже розшукувати її Меркурія. Можливо й те, що в цей час нездорової від обжога Ерот лежав у власної мами. Очутившись під однією покрівлею із чоловіком, але розлучена з ним, П. зобов'язана була зносити всілякі переслідування Венери, яка, ища їй погибелі, придумувала різні нездійсненні роботи. Так, П. зобов'язана була розібрати по зернах і по родах большенную купу змішаного зерна, дістати золотого руна з бешенных овець, добути води зі Стикса й принести з підземного королівства від Прозерпины ящик з розчудесними притираннями. Завдяки чужій допомозі, П. зробила все, що повеліла їй Венера, поки, зрештою, не оздоровел Купідон. Тоді він звернувся до сприяння верховного олімпійського бога й за допомогою його достигнул згоди небожителів на шлюб з П., яка одержала від Зевса бессмертиe і була залучена до сонму богів. Завистные сестри Психеи були покарані за свою заздрість і підступництво тим, що розбилися про стрімчак, стрибнувши з нього в розрахунках, що Зефір віднесе їх у магічний палац Ерота. Від шлюбу П. з Еротом народилося Задоволення (Voluptas). Притча Апулея скористалася надзвичайною популярністю в літературі й мистецтві європейських народів. У російській літературі на цей сюжет написана іменита "Душенька" Богдановича. Порівн. Apuleius, "Metamorphoseon libri XI" (изд. Van der Vliet, Лпц. 1897; російський переклад Соколова, Спб., 1895); Friedlander, "Darstellungen aus der Sittengeschichte Roms" (I, 522 слл.; отут наведена література сюжету); Schanz, "Geschichte der Romischen Litteratur" (III ч., Мюнхен, 1896).
Псков - губ. г., при впаданні р. Псковы у Величну, в 15 в. від Псковського озера. Псков стоїть на вапняній горі, яка в майже всіх місцях виступає на поверхню. Ріками Величної й Псковой місто ділиться на частині: а) Большенный місто (кремль), Середній і Полонище, б) Запсковье - на прав. стороні р. П. і в) Завеличье - на лев. стороні р. Величної. До містечка примикають кілька слобод, посад (Петровський) і села. П. займає 454 дес. 408 кв. с., не вважаючи прилягаючих посадів і слобод. Двірських місць 1236, будинків кам'яних 442, деревних 1227, змішаний. 404. Жит. (1897 г.) 30424, у тому числі мжч. 16480, жнщ. 13944. Населениe П. (по перепису 1887 г.): потомствених дворян 7,4%, особистих 7,1, духівництва 4,9, знатних людей і негоціантів 3,2, міщан 27,2, фермерів 43,7, друг. станів 6,5%. Можливо й те, що православні становили 81%, протестанти 8,2, римсько-католики 6,7, євреї 5,0, розкольники й інші 0,1%. Церков 41, монастирів 2 дамських і 1 чоловічий. У Спасском Мирожском на Завеличье м-ре, у Преображенской церкви, чудові, по схоронності й жвавості фарб, фрески, сучасні, як можна мислити, підставі храму (1156). У ризниці зберігаються варті уваги археологічні предмети, Иоаннопредтечиев дамський м-рь заснований ок.