уживається нерідко й у змісті мусульманського поста. Починаючи з того моменту, коли стає ймовірними відрізнити білосніжну нитку від темної, і до заходу сонця забороняється мусульманам є, пити й мати зносини із дружиною. Коран забороняє навіть ставити в цей час клізми, купатися, вдихати запашний захід, проковтувати слину, цілувати даму; хто сприймає лечущее засіб, повинен для очищення нагодувати бідняка, а по видужанню повинен нагнати пропущене. Під час Р. припиняють усякі торговельні зносини й навіть муніципальна діяльність; самі принципові дипломатичні справи відкладаються до наступного місяця. Від дотримання поста звільняються тільки породіллі й особи, що перебувають у поході або в подорожі.
Рамануджа (Ramanuja) - індійський релігійний реформатор XII століття, основоположник вишнуитской секти рамануджей. Як філософ, Р. ратував проти навчання Шанкары про так іменований advaita ("не дуалізм"), тобто єдності душі й тіла. Цьому навчанню він протиставив систему вишиштадваита, тобто роздільної й кінцевої дійсності особистих створень. Advaita він допускав лише у верховному божестві Вишну. Р. відторгався й вчення про величну ілюзію Майя. Йому належить коментар до Ведантасутрам і короткий виклад Веданти ("Vedantatattvasara", изд. у Калькутті 1878 г.). Послідовники його - рамануджи, як і найбільш пізній нащадок даної для нас секти
- рамананди, роблять особливим предметом культу героя Раму і його чоловікові Ситу.
Рамаяна (санскр. Ramayana) - 2-ая по величині з 2-ух іменитих давньоіндійських епічних поем, що оспівує подвиги улюбленого героя індусів Рами. Твір її приписується знаменитому мудрецеві Вальмики (Valmlki), ім'я якого згадується ще у ведийской літературі, як 1-го із учителів Тайттирия - Пратишакхья. На противагу Махабхарате, до якої додаються епітети итихаса (легенда, сага) і пурана (билина), Р. ставиться до кавья, тобто до штучних поем. Заурядно передбачається, що сюжет Р. має вдача алегорична й зображує, під видом подвигів Рами, поширення арійської цивілізації на південь Індії до острова Цейлону; але немає нічого невимовного, що в базу даної алегоричної легенди покладений був якийсь старий міф. А. Вебер ("Ueb. das Ramayааn" в "Ahhdl. d. Berl. Akad.", 1870) висловив світогляд, що сюжет Р. зображує боротьбу меж буддистами й брахманами, що вся поема носить ясні сліди знайомства її творця з гомеровскими поемами (викрадення Ситы = викрадення Лени і т.д.), і що сучасна редакція її з'явилася не раніше III в. до Р. Хр. Погляд цей, але, не відшукав практично ні в кому жалі (порівн. заперечення Kastinalh Trimbak Telaug'a: "Was tbe R. copied from Homer", 1873). Лассен ґрунтовно вказував ще у власній "Indische Alterthumskunde" (2 изд. т. II, 503) на цілий ряд рис;, що свідчать, що база Р. ніяк не молодее Махабхараты. На користь цього здогаду говорить відсутність у Р. вказівок на існування буддизму, наявних уже в Махабхарате, географія арійського розселення, найбільш обмеженого в Р., чому в Махабхарате й ін. До схожого ж висновку приходить Якоба ("Das R.