Вл. С.
Разумовские - князівський, графський і дворянський рід, що відбувається від рядового козака Якова Романовича Розума, що мав 2-ух отпрыской: Івана - родоначальника згаслої дворянської вітки Р., і Григорія (загинув в 1730), сини якого, Олексій і Кирило Р., одержали графську гідність у Рф. Потомство було лише в Кирила Р., що мав 5 отпрыской; з них про Олексія й Андрію див. нижче, а молодший, бригадир Григорій (загинув в 1837), мав від шлюбу, визнаного в Рф недійсним, потомство, що зараз полягає в австрійському підданстві. У Рф рід графів Р. уважається згаслим із загибеллю зазначеного гр. Григорія. Рід графів Р. був внесений в V ч. род. кн. С. Петербурзької губ. (Гербовник 1, 21).
В. Р.
Рай (по евр. закритий сад). Різняться два Р.: 1) "земний", "Р. насолоди", насаджений самим Богом для перших людей, що й перебував, по вираженню книжки Буття, "на сході" ( від того місця, де написана ця книжка, тобто можливо - Палестини), у країні Эдемской. Вистави про те, у якому конкретно місці перебував цей Р., різні. При описі його, що перебуває в 2 гл. книжки Буття, говориться, що потік, що зрошував Р., був джерелом 4 рік - Фисона, Геона, Тигру і Євфрату. На цій підставі одні відшукують Р. у східній Азії, уважаючи Р. целую країну Їдемо; інші знаходять його меж Євфратом і Гангом, при чому в заголовках Геона й Фисона спозирають біблійний Геон і Гифазис; треті вважають місцезнаходженням Р. Сирію (ухвалюючи Фисон за Хризоррой і Геон - за Оронт), Месопотамію або Халдею. Існує припущення, що глобальний потоп змив з особи землі первозданний Р., що сполучав усередині себе все, що було гарного в первозданній природі. 2) Р. небесний - "царство", уготованное Богом від початку миру, де живуть душі праведників і святих опосля погибелі земний і особистого суду до воскресіння тіл на землі, що й має піти потім суду загального, не знаючи ні захворювань, ні сумів, ні зітхання, відчуваючи одне тільки безперестанне радование й блаженство. Сказання Св. Писання про це Р. надзвичайно короткі. Дуже хочеться підкреслити те, що в цей Р. вступив розп'ятий з Ісусом Христом розбійник, що й увірував у нього (Лук. XXIII. 43); про це Р. Ісус Христос говорив апостолам: "у будинку Батька мого обителі многи сутність, - іду уготовать місце для вас", а апостол зауважував: "коли земна наша храмина, тіло, розориться, створення від Бога імами, храмину нерукотворену, нескінченну в небесах" (2 Кор., V, 1). P. небесний, у якому живуть душі праведників, є наиблежайшая до землі небесна обитель або " 1-ое небо"; за ним, вище, ще є небеса (Апок. VI, 9; VII, 9; IV, 4). Не найбільше, чим Св. Писання, доповідає про Р. священний переказ. Климент Римський говорить про ап. Петрові, що він, по погибелі, "відійшов у місце слави", про Павла - що він " по кончині відійшов у місце святе". Полікарп Смирнский говорить про Ігнатія Антиохийском і інших страждальцях, що вони "перебувають у належному місці в Добродії". Ирой Лионский зауважує, що "преложенные ( тобто померлі на землі праведники) преложены в Р., тому що Р.