Ті ж результати створюються ненатуральним положенням тіла при роботі. Так напр., людей, що працює завжди однієї рукою, не має здатності вправляти інші члени організму, які втрачають живого кровообігу й живлення й у підсумку слабшають. Особа, зайнята тільки інтелектуальною працею, стає, внаслідок, бездіяльності організму, на фізичному рівні слабеньким і хворобливим. Повсевременно нахилене положення й здавлене положення легенів у швачок утрудняє подих і зрештою веде до настільки всерозповсюдженої посередині їх сухоті; незмінне писання веде до судороги пальців; стояння кондукторів і кучерів кінно-залізної дороги викликає розширення вен на ногах, пухлині й т.п. Зрештою, поділ праці збільшує залежність робітника, що спеціалізувався на відомому процесі виробництва, від бізнесмена й від коливних критерій ринку. Не вміючи робити нічого, не вважаючи власної операції у виробництві, робітник не так просто може відшукувати заняття, як інш, що має більший достаток проф пізнань. Тому йому часто доводиться погоджуватися на нерентабельні умови, пропоновані бізнесменом, щоб не залишитися зовсім без роботи. Крім цього, дрібне порушення попиту та пропозиції того продукту, у виготовленні якого бере участь робітник, застій у збуті й виробництві може зовсім позбавити його занять і поставити в безнадійне положення. Позначений чорні сторони Р. праці примушують одних ставитися вообщем негативно від цьому початку й творити в ньому не прогресивні, а регресивні елементи (гр. Л. Н. Толстой, Н. К. Михайлівський - у творі: "Що таке прогрес"), а інших надихає знаходити яких-небудь засобів для зм'якшення або усунення крайніх. Так, ще Чернишевський указував на можливість переводити робітників якого-небудь компанії з 1-го заняття на інше й тем усувати духовну й фізичну шкоду однобічності роботи. Ця думка відшукала для себе практичне, хоча й слабеньке застосування: на якихось фабриках робітники, опосля відомого строку роботи при машинках, переводяться тимчасово на роботи у дворі. Те ж саме досягається в Рф методом відходу робітників з фабрик на літні роботи в село. Шкода від спеціалізації занять в інтелектуальному відношенні може бути до відомого ступеня паралізований поширенням утвору, організацією читань, концертів, читалень і т.п.
М. С - в.
Різночинці - законодавчий термін, що зустрічається у Зводі Законів (cт. 561 т. IX, изд. 1876 г.), але, що не має найбільш практичного значення. ДО Р. зараховувалися нижчі придворні, статські й відставні військові служителі, які не записувалися ні в купецтво, ні в цехи. а до встановлення знатного громадянства
- і малята особистих дворян (указ 29 квіт. 1818 г.). Законодавство XVII - XVIII вв. прагнуло зосередити Р. у посадах. Р. значилися особами податного стану, але позикові зобов'язання вони могли давати й брати на тих же підставах, що дворяни й бюрократи (стомившись про банкрут. 1800 г.). У гуртожитку під Р. розуміють осіб, які, у силу придбаного ними утвору, виключені з податного стану й можуть клопотатися про надання їм знатного громадянства; у літературі Р.