правил м≥сцевого ринку; такий зб≥рник, що стосуЇтьс¤ звичањв м≥сцевоњ хл≥бноњ торг≥вл≥, ≥снуЇ, напр., на нижегородськ≥й б≥рж≥. «а кордоном, де звичањ торг≥вл≥ стали здавна записуватис¤, ≥снували ран≥ше зб≥рники так наз. "парем≥й" (pareres, Paromien), тобто приказок ≥ виражень, у ¤ких ¤сно визнавалос¤ ≥снуванн¤ в≥домого юридичного положенн¤, ¤к результату практично сложившихс¤ “. в≥дносин. ¬ищу форму таких зб≥рник≥в становл¤ть за кордоном зводи м≥сцевих “. звичањв, що служать основною п≥дставою дл¤ розв'¤зку суперечок по торг≥вл≥ в третейських ≥ арб≥тражних судах. ” нас найб≥льше або найменш повн≥ зводи “. звичањв Ї лише в прибалт≥йських б≥рж - ризькоњ (самий ранешний друкований зб≥рник, 1783 г.), ревельской, либавской ≥ перновской. ¬иникненню таких звод≥в снутри ≥мпер≥њ перешкоджають низька, загалом, культурн≥сть нашого торгуючого класу, ≥зольован≥сть окремих б≥рж друг в≥д друга, звичка до надм≥рного дотриманн¤ "“. потаенны", п≥дтримувана законом, ≥, зрештою, зайве втручанн¤ адм≥н≥страц≥њ, що вимагаЇ зводи звичањв на перегл¤д ≥ стверджуючоњ њхн≥й час в≥д часу т≥льки п≥сл¤ зак≥нченн¤ дек≥лькох рок≥в, коли ¤к≥сь з≥ звичањв уже зм≥нен≥ ≥ншими. “ому, хоча в статутах майже вс≥х б≥рж (с. петербурзькоњ, столичноњ, одеськоњ, миколањвськоњ, бакинськоњ, елецкой, лодзинской, царицынской, томськоњ й виндавской, ≥ спец≥ально хл≥бних: калашниковской [у ѕетербургов≥]; столичноњ, воронезькоњ, елизаветградской, борисо-глебской) на б≥ржов≥ њхн≥ ком≥тети покладаЇ обов'¤зок становити зб≥рники м≥сцевих “. звичањв, таких зб≥рник≥в насправд≥ не ≥снуЇ.  ожний нов≥тн≥й факт у сфер≥ торгово-промислового оберту безизбежно в≥дбиваЇтьс¤ на зм≥н≥ “. звичаю: виникненн¤ нов≥тн≥х шл¤х≥в ≥ метод≥в пересуванн¤ продукт≥в, тарифн≥ й митн≥ нововведенн¤ - усе це впливаЇ на т≥ або ≥нш≥ сторони “. угод ≥, ¤к випливаЇ, може породжувати нов≥тн≥ прийманн¤ й правила торг≥вл≥. “. звичањ ви¤вл¤ютьс¤, але, чудово ст≥йкими. “ак напр., у щетиною торг≥вл≥ —. ѕетербурга встановивс¤ звичай розраховуватис¤ за продукт на асигнац≥њ; з'¤вившись ще при  анкрине, цей звичай пережив ср≥бну валюту й дожив до золотий, багато не зм≥нившись. ¬ообщем, чому стар≥ше ¤ка-небудь галуз≥ торг≥вл≥, тем швидше можна наткнутис¤ в н≥й на пережитки минулого, особливо коли вони стосуютьс¤ метод≥в визначенн¤ к≥лькост≥ (ваги або заходи) продукт≥в. Ћише з величезною працею й особенною пов≥льн≥стю прищеплюЇтьс¤ в ≥нтернац≥ональн≥й торг≥вл≥ метрична система, не дивл¤чись на свою ¤сн≥сть ≥ простоту
- ≥ напроти, часто ≥снують старенькые заходу й вага, здавна вже залишен≥ нав≥ть на м≥сц¤х власного походженн¤. ƒл¤ прикладу можна вказати на л≥сову торг≥влю наших порт≥в, не лише найб≥льше старенькых (прибалт≥йських), та й пор≥вн¤нне юних (начебто ќдеси, ’ерсона й ≥н.): майже вс≥ сорти л≥сового продукту вим≥р¤ютьс¤ дотепер по старофранцузской, старогамбургской ≥ староамстердамской заходам. „ас в≥д часу в торг≥вл≥ пануЇ не один зах≥д продукт≥в, а к≥лька р≥зних метод≥в вим≥ру, прийн¤тих в основних пт, що й поширилис¤ зв≥дти по ≥нших м≥сц¤х; у л≥сов≥й торг≥вл≥ Ї, напр., два standart hundred'a (еталона) дл¤ вим≥ру дощок, що м≥ст¤ть у дл¤ себе р≥зна к≥льк≥сть куб≥чних фут≥в цього продукту.