знову підтверджувалося, щоб "усяких чинів люди не в указных місцях не вели торгівлю й від того його величного пана скарбниці даремної втрати й недоборів не було". Кожному товару заурядно призначався власний особливий ряд і своє місце. Особливо багато було рядів у Москві: біля Вошивого ринку був клаптевий або ветошный ряд, де, вообщем, можна було брати надзвичайно коштовні речі; недалеко від Кремля був охочий ряд, де продавалися їстівні запаси й живі звірині; були потім ряди пряниковий, пташиний, харчевой, калачний, крашенинный, сукняний, шевський, шапковий, свічковий, коробейный, соляний, медяний, восчаный, домерный (де продавалися бубни, домри й барабани), сурожский (де, меж іншим, продавалися шовкові матерії), житній, борошняний. Ці ряди в першій половині XVII в. перебували в тій частині містечка, яка називалася Цар-Місто; відразу більшою мірою жили хлебники й калачники, відразу були м'ясні лави й королівські кружечные двори з питвом. У Китай-Місті був свежайший рибний ряд. Сріблярі, мідники, кушніри, торговці рум'ян і навіть батогів і тростин мали свої особливі ряди в Москві. Вулиця від Перського двору до Москви-Ріки йшла повз овочевий ряд. Близько самого Кремля була розставлена величезна кількість куренів, рундуків, лав, де дріб'язкові торговці вели торгівлю всякої всячиной. Подібно Москві, минулого Т. ряди й у Новгороді, де перебували у зв'язку меж собою крамниці, створені для реалізації якого-небудь 1-го продукту: так, були ряди саадашный, де продавалося все, що стосувалося до озброєння; сідельний, де можна було придбати вес, що ставиться до верхівкової їзди; срібний, іконний, сукняний, де були крамниці найбагатших гостей; книжковий ряд, де посиживали попки й диякони, і ін. Порівн. Н. Костомаров, "Нарис торгівлі Столичного країни в XVI і XVII стіл." (2 изд., Спб., 1889).
Торговельні порядки (англ. rules, франц. usages, немецк. Usancen) - правила й приймання торгівлі різними продуктами, неговірке прийняті до виконання посередині пізнаваних категорій торгуючих. Чим найбільш різноманітна й розвинена торгівля тем посильнее в ній вплив звичаю, що стрімко пристосовується до мінливих умов життя, чого ж не в змозі добитися жодне законодавство; чому первобытнее в країні Т. зносини, тем, навпаки, менше в ній Т. звичаїв, які, притім, заурядно не збираються й не записуються (не говорячи вже про найбільше або найменш правильної їхньої кодифікації), а є лише у власній первинній стадії - у мізках і свідомості торговельного люду. Найбільше значення Т. звичаю надається, тому, у Великобританії й Голландії, де, при Т. суперечках, не робиться великої відмінності меж звичаями й законом і де суди, при розгляді Т. справ, використовують Т. звичаї всього торгуючого миру. Дуже рясні Т. звичаї й у Соед. Штатах, де величезна кількість Т. справ і відносин цілком регулюється лише ними. Потім, за значенням звичаю в торгівлі, ідуть Німеччина, Австрія й Бельгія. У Франції, країні урядового втручання, з не багато розвитому біржовою торгівлею, вплив Т. повсякденного права суттєво слабкіше.