В 1838 г. Т. розв'язав зовсім вернутися на батьківщину. Отут був зроблений йому чудове приймання. Інші роки власного життя величний архітектор предназначил батьківщині. Більшими його роботами в цей період є фризи: "Заїзд Христа в Єрусалим" і "Хід на Голгофу". Не вважаючи їх він виконав багато маленьких добутків і посилено займався розробкою плану й пристроєм (на засоби, зібрані загальнонародною підпискою) музею, у якому повинні минулому поміститися весь його добутку, частиною оригінали, частиною копії в мармурі й гіпсі, ескізи й різні зібрані їм протягом усього його життя багаті художні колекції. Усе це він за заповітом залишав батьківщині. Т. помер в один момент, у Копенгагені, 24 березня 1844 г., присутствуя на вечірньому спектаклі в Царському театрі.Що споруджувався за планом конструктора Биндесбёля музей імені Т. і зробився вкупі з тим його надгробним монументом. Тіло Т. поховане під звичайною кам'яною плитою в середині двору, утвореного 4-мя флігелями музею. Не вважаючи цього приголомшливого і єдиного у власному роді монумента, Т. споруджені монументи в палаццо Барберини в Римі й селищі Рейк'явік на про-ве Ісландія. З більш видатних учнів Т. слід указати на датчан Фрейнда й Биссена, на германців Вольфа, Швантолера й фон-дер Лауница, на італійців Тенерани й Бьенэме. Повну біографію Т. сост. І. М. Тиле, "Thorvaldsen og bans Vaerker" (два видання, одне шикарне, увінчане гравюрами, що зображують добутку Т., 4 т. in 4, Копенгаген, 1831-50; інше загальнодоступне, доповнене добуваннями з переписки й ін. паперів Т.). Саме-Собою зрозуміло, з інших творів про Т. особливої уваги заслуговують приголомшлива праця Юлиуса Ланге: "Sergel og Thorvaldsen" (Копенгаген, 1886 г.), що містить усередині себе вузьку оцінку художньої діяльності Т. М. Гаммериха: "Thorvaldsen og bans Kunst" ( біографія, що користується популярністю, для народу), Зигурда Мюллера: "Thorvaldsen, bans Liv og bans Vaerker" (Копенгаген 1890-1893 г.) і Эжена Плона: "Thorvaldsen, sa vie et son oenvre" (Париж, 1867). Коштовні відгуки про мистецтво Т. перебувають також у датського художнього критика Гойена в його творах, изд. Уссингом, в А. Кестнера (в "Romische Studien", Берл., 1850), у Жакмона, в "Revue des deux Mondes" за 1879 г.
П. Ганзен.
Торговельні ряди - у старій Русі так називалися, на відміну від віталень дворів, ті місця в городках і посадах, де виконувався роздрібний продаж продуктів. Т. приміщення в рядах були дуже різноманітні й носили різні найменування: комори, льохи, крамниці, прилавки, полки, курені, віка, столи, лави, рундуки; стільці й лави стояли для маленьких торговців меж крамницями й прилавками; на лавах, меж іншим, продавали м'ясо; у куренях продавалися різні маленькі, большею частиною зроблені їстівні запаси, для споживання на місці простолюдинами, що збиралися на торгах. Із усіх приміщень у Т. рядах стягувався оброк засобом целовальников. Т. стомившись 1667 г. заборонив вести торгівлю крім "извычайных" рядів і крамниць; в 1676 г. було доведено, щоб ніде не було торгівлі, не вважаючи рядів; в 1681 г.