Права, на вид так умиротворенно нога, що бовтається, по суті придавлює п'ятою піхви клинка, щоб легше було вийняти крайній рукою. Риси особи й поза фігури виражають напружену уважність і готовність перейти до дії. Крайнє передане в індивідуальності разюче, так і здається, що Меркурій на даний момент устане й вихопить клинок. Дуже хочеться підкреслити те, що історія походження даної нам запаморочливої скульптури найвищою мірою властива для з'ясування того, як працював Т. У один прекрасн момент, відправля_ обіда, Т. побачи напівсидяч, полустоящего в дверях дома юного итальянца, краса и оригинальность позы которого поразила архитектора; он прошел было мимо, но с полдороги возвратился и, застав юношу в той же позе, не замедлил хорошо уяснить все детали положения, потом наспех пообедал и немедля возвратился домой, чтоб засесть за эскиз новейшей скульптуры, а на иной денек уже серьезно взялся за работу над моделью "Меркурія". Характерне всім добуткам Т. шляхетність поз і всього виду особливо яскраво позначається в його своїй статуї, виліпленої їм самим. Це образ монументальної широти, переконаності, твердості й олімпійського спокою, що говорить про те, що его людина, що персоніфікується їм, що й створив, - велична, найрідша людина, геній. У барельєфі "Віки любові" трактується тема, вообщем минаюча червонуватою ниткою у творчості Т. - "влада Ерота". Як би це було не дивно, але т. начебто б говорить цілим циклом власних добутків: "Що таке сила, влада, мужність, навіть врода? Усе вирішує зрештою любов!" Але Ерот Т. не попросту бешкетник і мазун олімпійського королівства, це - тріумфатор, фаворит богів і людей, що відбирає трофеї від величних і масивних богів представника, що сідлає й, повітряної стихії, сокола Юпітера, потім представника аква стихії
- дельфіна, що втихомирює пекельного цербера, що доводить масивного парячи тварин, лева, до того, що той смиренно лиже йому ніжку та ін. Добутку Т. зовсім позбавлені почуттєвої підбивки, як була далека її й сама натура Т. При розробці тем любові, він не виявляє й екзальтованого сп'яніння її владою, але просто зображує останню з погляду розміряного, тверезого, хоча й співчуваючого, але в той же час, що й злегка іронізує, що спостерігає, з усмішкою приемущества, що вказує на всі проникаюч, вирішує силу Ерота й із природньою насолодою, що відзначає, як принципово для розуміння сутності життя приділяти своя увага на цей прихований фактор. Барельєф "Віки любові" не що інше, як мягенькая сатира на короткочасність влади Ерота, заснованої на законах природи. Девченка дитина з живою цікавістю дивиться на, що випускаються на волю амурчиков; юна жінка, схиливши коліна, вітає малеханького божка любові печеням поцілуємо; дама, що вже носила плід любові під серденьком, звертається з божком досить недбайливо, тягаючи його за крильця, як придбаного на ринку гусака; зайнятий прозаїчними турботами зрілий подружжя навіть не зауважує усевшегося до нього на плечі Амуру; зате старість, начебто отямившись, з жалем дарма простирає руки прямо защо летять від її божком.