не відбувалося ніякого перелому або стрибка. Від усіх його добутків идиентично віє духом миру, вищої гармонії й вроди. Скульптури й монументи, зроблені Т., ніяк не є, як його портретні погруддя сучасників, ординарними портретами; вони - бездоганні в традиційному дусі, уособлення фізичного й - основне - духовної істоти даних осіб. Традиційна шляхетність поз, незвичайна гармонія всіх частин кожної окремої скульптури або цілої групи, чисто древная врода ліній і загальний дух цнотливості й найглибшого щиросердечного спокою або холоднокровного миру - такі відповідні риси творчості Т. Його здоровішій, урівноваженій і незайманій натурі жителя півночі, наскрізь перейнятої почуттям бездоганної традиційної вроди, невластиве було зображення яких або страстей, боротьби, потужного мучення - усього, що порушує гармонію тілесної й духовної істоти. У Т. навіть Христос, що йде на Голгофу, не знемагає під тягарем хреста, а залишається Богом. Розп'ятого, стражденного виду Рятувальника, зовсім не зустрічається в ряді добутків Т.; у цьому він сходиться з Рафаелем, у якого є тільки одна така картина, та й то написана в саму ранню пору його діяльності, коли він був ще під впливом власного вчителя Перуджино (перебуває в Дудлей-Гоузе в Лондоні). Іменита скульптура Христа роботи Т., що прикрашає собор Богоматері в Копенгагені - чудове уособлення божественної величі й укупі з тим божественної любові й лагідності. Дух миру, яким перейняті всі вообщем добутку Т., відшукав отут своє вище вираження; Христос Т., що кличе у свої обійми "усіх стражденних і обтяжених", справжній "князь миру", нескінченний миротворець, справді здатний примирити геть усе у власних обіймах. - З добутків Т. у прадавньому дусі, знімки з яких прикладені до дійсної статті, слід згадати в індивідуальності про "Гебе", "Меркурію, що готується знищити Аргуса", про статую самого Т. і про барельєф "Віки любові". Створюючи скульптуру "Гебы", Т. як би конкурував з Кановой, який усього за рік до прибуття Т. у Рим, зробив свою відому скульптуру Гебы, всерозповсюджену в гіпсових копіях по всьому світлі. І в змісті вірності прадавньому духу й самої ідеї, уособленням якої є Геба, північний живописець здобув перемогу над італійцем. Геба Кановы, із шикарними зрілими формами власного оголеного торса, у маленькому одяганні, і у швидко танцюючій позі, швидше походить на вітряну танцівницю, на вакханку, тоді як Геба Т. - реальна олімпійська богиня в одяганні давньогрецьких дам і разом з тем справжнє уособлення незаймане-чистої, ясної, як травневий ранок, молодості. 2-ое з наречених добутків, яким захоплюються навіть не розташовані до Т. критики, займає досить ізольоване положення у творчості Т. Сам сюжет - убивство, що готується, - уже досить далекий Т.; зате в обробці цього сюжету Т. залишається вірний для себе. Він не має нічого загального з Веласкесом, який зобразив бога Меркурія повзучим до власної жертви на животику, з оголеним клинком у руці. Т. обрав із сюжету порівнянне ще безневинний, але захоплюючий момент. На 1-ый погляд настільки необразливо-дозвільн положенн напівсидяч, полустоящей фигуры с только-только отнятой от губ цевницей, маскирует кровавый план.