З 1803 г. по 1819 г. Т. виконав масу більших і маленьких статуй і рельєфів. Саме-Собою зрозуміло, так, з маленькими проміжками виникли одне за іншим добутки: "Танець муз на Геліконі" (бар.), "Вакх", "Ганимед", "Аполлон", "Венера з яблуком", "Марс", і "Адоніс", "Літо" і "Осінь" (бар.), ряд барельєфів і медальйонів для Христиансборгского палацу, фризи для Квиринального палацу: "Тріумфальний заїзд Олександра у Вавилон", "Приам і Ахілл", всесвітньо відомі медальйони барельєфи "Денек" і "Ніч", "Геба", "Ганимед", "Танцівниця", "Пастух", "Надія" і "Меркурій, що готується знищити Аргуса"; крайня скульптура належить до найвидатніших шедеврів Т. Не вважаючи того, у цей же період Т. виконав багато чудових надгробних пам'ятників на замовлення урядів і особистих осіб і кілька барельєфів, сюжетами для яких служили сцени із земного життя Христа. Зрештою, опосля 23 літнього перебування на чужині, Т. зібрався з'їздити на батьківщину, але через рік знову вернувся в Рим. Перебуваючи в Данії, він виконав кілька маленьких робіт, але основним результатом даної нам поїздки в батьківщину було одержання замовлення, що влило новітній сильний струмінь натхнення у творчість Т., поставивши для нього завданням розробку дотоле далекого йому християнського елемента. Т. довірено було виконати для копенгагенского собору Богоматері (Frue Kirke) скульптури Христа й 12 апостолів, а також фриз "Іоанн, що проповідує в пустелі". Як би це було не дивно, але узявся за новітню задачку Т. без особливого захоплення, але чим більше вдумувався в неї, тим більше віддавався їй і зрештою розв'язав її гідно власного генія, давши населенню землі в скульптурах Христа і якихось із апостолів (напр. Іоанна Богослова) чудові добутки, єдині у власному роді як по глибині й універсальності ідеї, так і по досконалості виконання. Виконанням цього замовлення почався 2-ой період діяльності Т. Часто ворачиваясь до сюжетів з, як багато думають, грецької й римської міфології, він став створювати основним образом більші добутки в християнському дусі, а також колосальні монументи історичним особам і подіям. Ряд крайніх розкривається відомим "Люцернским левом" ( на згадку швейцарців, убитих у Парижу в 1792 г.), більш же чудовими пам'ятниками на честь окремих історичних осіб є скульптури Коперника й Понятовского (у Варшаві), Пия VII (у Римі), барона Лейхтенбергского (у Мюнхені), Байрона, Максиміліана Баварського, Гуттенберга (у Майнце), Шиллера (у Штутгарте) і Конрадина (у Неаполе). Не вважаючи обчислених добутків, по більшій частині дуже значимого розміру, і згаданих вище робіт на сюжети із прадавнього миру (маленькі барельєфи), до другого періоду діяльності Т. ставиться маса маленьких і більших робіт, статуй і портретних погрудь різних сучасників; зі статуй цього роду особливо чудова скульптура графа Потоцкого. Як ні різань може з першого погляду здатися перехід від добутків у прадавньому дусі до добутків, що втілюють ідеї християнства, і потім до пам'ятників і скульптурам історичних і сучасних осіб, по суті у творчості Т.