Порівн. Uhland, "Der Mythus vom Thor" (Штутг., 1836).
Тора (евр. навчання, закон) - у євреїв так йменуються закон Мойсея й пятикнижие, що містять у для себе цей закон. Сефер- Т. йменуються пергаментні сувої, написані особливими переписувачами з найбільшою старанністю й утримуючі усередині себе Пятикнижие Моисеево.
Торвальдсен (Бертель або Альберт Thorvaldsen) - один з найбільших архітекторів, род. у Копенгагені 19 листопада 1770 г. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що батько Т., ісландець по походженню, був різьбярем по дереву й, бажаючи мати в нащадкові асистента, прибудував його, в 1787 г., в учні копенгагенской академії мистецтв. Усього два роки через, він був нагороджений по класу статуї малої й большенный срібними медалями, в 1791 г. мал. золотий, а в 1793 г. большенный золотий медаллю, з которою було з'єднане право на одержання стипендії для 3-х літнього перебування в чужих краях. В 1796 г. відправився в Італію. Основним його наставником у Копенгагені був обдарований датський архітектор Видевельт, від якого Т. у перший раз навчився також обожнювати й цінувати прадавнє мистецтво. Роботи юного Т. на батьківщині не лише виявляли його, що подають блискучі надії учнем, та й самостійним художником, хоча в реальному змісті слова Т. "відшукав себе", як художника, тільки в Італії, де із замилуванням опустився в забезпечений мир прадавнього мистецтва й з найбільшою увагою вивчав Рафаеля. Кінець XVIII і початок XIX століття ознаменовані в історії мистецтва посиленим шуканням новітніх шляхів і тяжінням до дослідження природи й незаплямованого прадавнього мистецтва, з метою відновлення застарілих умовних форм сучасного. Коли Т. з'явився в Рим, тодішній художній центр Європи, програмка новітнього мистецтва була таким образом до відомого ступеня вже написана й очікували лише чудових живописців, покликаних виконати її, сказати "нове слово". В області статуї таким обранцем визначено було з'явитися Т. Уявите собі один факт про те, що першим добутком, що показали його вступ на новітній шлях, була скульптура "Язон", про яку конкурент Т., Канова, відгукнувся, що це - "uno stilo nuovo e grandioso". Вона поклала початок першому славному періоду творчості Т. (1803 г.), коли він, почерпая сюжети із грецької й римської міфології, зробив новітню еру в скульптурі й пожвавив прадавнє мистецтво. Геніальність Т., але, не допустила його зробитися повторенням прадавніх архітекторів, напр. Фидия. або Праксителя, до яких, особливо до крайнього, його нерідко безпідставно дорівнювали. Прадавнє мистецтво було для Т. у суті тільки джерелом натхнення, у самому ж творчості власному він постійно залишався найвищою мірою особистим, вірним власному типовому генієві, идиентично сильному й в області скульптури, і в області рельєфу. Для вираження масивних художніх думках служили Т. більші скульптури, рельєф же давав фінал цілому сонму граціозно пустотливих, лаского любовних та ін. думок і емоцій, повсевременно, що хвилювали його фантазію. Працював Т. невтомно, при чому заурядно до цього, чим приступитися до ліплення загаданої моделі, накидав її олівцем і розробляв в ескізах, час від часу до 20 і поболее раз.