Р. праці має большенные економічні вигоди, що ставляться основним образом до підвищення продуктивності роботи: 1) Р. праці, маючи своїм наслідком спеціалізацію трудящого, веде до надзвичайного зростання спритності. Діючи одними й тім'я ж мускулами, повсевременно повторюючи ту саму операцію, людей привчається створювати її надзвичайно стрімко й з більш доцільними й економічними рухами. Досить указати на спритність конторників при вправах з рахунками, на швидкість роботи ковалів, що кують цвяхи; в'язальниць панчіх і т.п. 2) Р. праці, даючи людині можливість займатися тим самим справою, рятує перехід від 1-го виробництва або 1-го процесу до іншого; отут не треба, напр., відкладати один інструмент і братися за інший, не потрібно переміняти місце, і все це робить істотне збережете часу. При цьому усуваються також незліченні періоди малопродуктивного початку роботи, тому що людей, ухвалюючись за нову справу, не сходу береться за нього пекуче. Обоє позначені моменту впливають на піднесення інтенсивності або напруженості праці й, слід., на продуктивність праці. 3) Р. праці веде до економії в придбанні й використанні капіталом. Коли, напр., яке-небудь створення просить 20 знарядь, те 20 самостійних виробників повинні кожний придбати по 20 знарядь для ведення справи, тобто всього 400 знарядь; у кожний даний момент, таким образом, 380 знарядь лежало б без споживання. Досить сиим 20 працівникам об'єднатися в одній майстерні на засадах Р. праці - і їм виявиться необхідним придбати лише 20 знарядь. Таким образом Р. праці зменшує витрати на обзаведення й укупі з тим наявний капітал не зношується в силу непродуктивного стану. Економія виходить і в інших відносинах напр., у витратах на приміщення, опалення, висвітлення та ін. 4) Р. праці дає можливість кожній людині зосередити свої сили на таких вправах, які для нього більш доступні або більш презентабельні. Важкі заняття відділяються від легенів, і крайні перебігають у руки молодих і дам; робота, що не вимагає підготовчого дослідження й тривалих здатностей, виділяється в особливе заняття різноробів. З іншої сторони майже всі люди, що мають внутрішню схильність до певних занять (природно - лише в сфері вищих категорій праці), можуть предназначить себе тільки улюбленій справі. Безсумнівно, варто згадати те, що таким образом праця узгодиться з персональними рисами працюючих осіб і здійснюється з більшим фуррором. Як значні вигоди поділу праці, видне з наступних даних. Шпилькова мануфактура вже наприкінці XVIII в. робила при 10 робітниках у денек 48000 шпильок, тобто на 1-го робітника доводилося 4800 шпильок. По обчисленню Беббэджа, створення шпильок без впровадження Р. праці коштувало б в 4 рази дорожче проти наявного. Мануфактура гральних карт із 30 робітниками може створювати в денек до 16500 карт і т.д. - Завдяки вигодам, одержуваним від піднесення продуктивності роботи, Р. праці виникає із самих старожитніх часів. У початковій формі воно зустрічається вже в родині дикуна, де заняття розподіляються згідне підлоги й віку.