1899); A. Lehagre, "Cours de Topographies (П., 1881) і E. Prevot, "Topographie" (П., 1900). -Новітні відомості друкуються заурядно у фізико-математичних журнальчиках; спеціально Т. присвячені: "Праці топографо-геодезичної комісії" (Москва) і "Zeitschrift fuer Vermessungwesen".
В. Витковский.
Тополя (Populus L.) - рід рослин, укупі з родом Salix L. - верба - складовий сем. вербових. Дерева. 18 видів у сев. півкулі. Найголовніші з них наступні: Р. alba L. - сріблистий Т. - листи знизу беловойлочные; южн. і середня Європа, сівши. Африка, середня смуга Азії. P. tremula L. - осика - листи округлені, нагие; всепоширена як сріблистий Т., але йде далі на С. P. nigra М. - осокір - листи треугольно-яйцеподібні, по обидва боки схожого розцвічення, юні втечі жовтуваті, круглі, вітки на вузлах зі здуттями; всерозповсюджений як сріблистий Т. Усе знають те, що пірамідальний Т. з ромбічними листами й прямо вгору зверненими галузями є різновид осокора (var. pyramidalis Ropier); батьківщина його, можливо, Схід. Р. саnadensis Michx. (= P. monilifera Ait.) - канадський Т. із Сівба. Америки, різниться від осокора червоними, гранованими юними втечами й галузями без здуттів: розводиться. P. balsamifera L. - бальзамічний Т. - із Сівба. Америки; листи зверху зелені, знизу блідуваті, яйцеподібні або яйцевидно-ланцетні, довжина їх менш як в 1,5 раз перевершує ширину; розводиться. P. suaveolens Fisch - ароматний Т. - різниться від бальзамічного Т. найбільш подовженими, яйцевидно-еліптичними листами: дико в Сибіру, Туркестані, Китаї й Країні висхідного сонця, нерідко розводиться. P. laurifolia Ledb. - лавролистный Т. - із Сибіру, різниться від 2-ух крайніх гостро ребристими галузями; нерідко розводиться. P. candicans Ait. - крупнолистный Т.- із Сівба. Америки, листи велике серцеподібні або велике трикутні, знизу блідуваті; нерідко розводиться. P. Euphratica Oliv. (=Р. diversifolia Schrenk) - разнолистный Т. - чудовий тим, що на дереві перебувають листи різної форми, від лінійних через яйцеподібні й ромбічні до круглих; юго-зап. Азія, сівши. Африка, у Рф у Туркестані й південної частини Эриванской губ.
В. Звичайно ж, усі ми дуже добре знаємо те, що тр.
Тор (Thor) - у скандинавській міфології бог грому, нащадок Одина й Иорды (землі); мав саме величезне значення меж усіма азами. Зображувався у вигляді юнака з рудуватою бородою; володів 3-мя жахливими знаками відмінності - громовим меленому Миольнир, який повсевременно попадав у мету й сам собою ворачивался назад, поясом сили Мегингярдар і сталевими рукавичками. Т. перебував у незмінній ворожнечі з родами велетнів Иотов і Турсов і з Иормунгандаром (змією Мидгард); потім під час сумерок богів (Gotterdammerung), він їх убив, але при всім цьому сам був умерщвлен їх отрутним подихом. Його дружина Сиф мала від колишнього шлюбу нащадка Улль, жвавого стрільця з лука, а від Т. народила дочку Праці ("сила"); від Иарнаксассы Т. мала 2-ух отпрыской, Магни ("Міцність") і Моди ("мужність"). Місцеперебуванням Т. служив Трудгейм або Трудванг ("країна або поле сили"), де перебували палати Бильскирнир.