Journ.", 1842) провів принципові аналогії меж явищами поширення тепла й електронного струму й показав, як розв'язок вопросцев з однієї із цих областей застосувати до вопросцам іншої області. В іншому дослідженні "The Linear Motion of Heat" (1843, ibid.) Т. розвив принципи, які потім плідно приклав до майже всіх вопросцам динамічної геології, напр. до вопросцу про охолодження Землі. В 1845 г., перебуваючи в Парижу, Т. починає в журнальчике Лиувилля друкування ряду статей по електростатиці, у яких викладає власний спосіб електронних зображень, що дав можливість просто розв'язати майже всі труднейшие задачки електростатики. З 1849 г. починаються роботи Т. по термодинаміці, написані у виданнях царського суспільства в Единбургові. У першій із цих робіт Т., роблячи упор на дослідження Джоуля, показує, як слід поміняти принцип Карно, викладений у творі крайнього "Reflexions sur la puissance motrice du feu" (1824) для того, щоб принцип узгодився із сучасними даними; ця іменита робота містить перше формулювання другого принципу термодинаміки. В 1852 г. Т. дає інше формулювання його, конкретне вчення про розсіювання енергії (dissipation of energy). У тому ж році Т. разом із Джоулем робить відоме дослідження над остиганням газів при розширенні без здійснення роботи, яке послужило перехідним щаблем від теорії газів бездоганних до теорії реальних газів. Почата в 1855 г. робота з термоелектрики ("Electrodynamic Qualities of Metals") викликала посилену експериментальну роботу; у роботі сприймали роль студенти, і це поклало початок практичним роботам студентів в унив. Глазго - першим у Великобританії, також початок лабораторії по фізиці в Глазго. В 50-х роках Т. зацікавлюється вопросцем про трансатлантичний телеграф; спонукуваний лихами перших піонерів-практиків, Т. на теоретичному рівні вивчить вопросец про поширення електронних імпульсів уздовж кабелів і приходить до висновків найбільшої практичної значимості, що дали можливість виконати телеграфування чрез океан. Попутно Т. виводить умови існування коливального електронного розряду (1853), знову відшукані пізніше Кирхгоффом (1864) і легші в підставу всього вчення про електронні коливання. Експедиція для прокладки кабелю знайомить Т. з потребами морської справи й приводить до вдосконалення лота й компаса Т. (1872-76), прийнятих у дійсний час в усьому світі. В "Biogr.- Litter. Handworterbuch Poggendorff" (1896) наведений перелік близько 250 статей (не вважаючи книжок), що належать Т. Усім відомо про те, що згадаємо тільки якісь предмети його роботи: термодинамічні дослідження, приведшие, не вважаючи того, ще до встановлення абсолютної шкали температур; роботи з гідродинаміки й теорії хвиль (нагороджені в 1887 г. премією від эдинбургского царського общ.); роботи з термоелектрики, приведшие до відкриття так наз. "явища Т." - переносу тепла електронним струмом; дослідження з теорії пружності (1862-63), у яких Т. розширює теорію кульових функцій; роботи з динамічної геології. У крайній час ( незважаючи на похилий вік, Т.