Напроти, по погляду людей, що обурюються на Т. за те, що він з художника перевтілився в проповідника, ці написані з определенною метою художні повчання грубо упереджені.
Найвища й жахлива правда "Погибелі Івана. Ілліча", по погляду шанувальників, що ставить цей добуток на ряді з головними добутками генія Т., по погляду інших цілеспрямовано тверда, цілеспрямовано різко підкреслює бездушшя вищих шарів суспільства, щоб показати моральне приемущество звичайного "кухонного чоловіка" Гарасима. Вибух самих зворотних емоцій, викликаний аналізом шлюбних відносин і непрямою вимогою утримання від подружнього життя в "Крейцеровой Сонаті" примусив забути про запаморочливу яскравість і пристрасності, з которою написана ця повість. Народна драма " Влада темряви" по погляду шанувальників Т. є величний прояв його художньої сили: у тіснуваті рамки етнографічного програвання російського селянського побуту Т. зміг умістити стільки загальнолюдських рис, що драма з колосальним фуррором обійшла всі сцени миру. Але іншим досить 1-го Якима, з його безумовно однобокими й упередженими осудами міського життя, щоб і весь добуток оголосити безмірно-тенденційним. Зрештою, стосовно крайнього великого добутку" Т. - роману "Неділя", фанати не знаходять досить слів, щоб захоплюватися зовсім юношескою свіжістю почуття й пристрасності, проявленною 70-літнім творцем, жорстокістю в зображенні судового й великосвітського побуту, полною оригінальністю першого в російській літературі програвання миру політичних злочинців. Супротивники Т. підкреслюють блідота головного героя - Нехлюдова, надмірне озлоблення проти вищих класів, піднесеність вдачі колишньої плутані. У загальному супротивники крайнього фазису літературно проповідницької діяльності Т. знаходять, що художня сила його неодмінно постраждала від домінування теоретичних інтересів і що творчість зараз для того лише й необхідно Т., щоб у загальнодоступній формі вести пропаганду його суспільно релігійних поглядів. У новому естетичному його трактаті (" Про мистецтво") можна відшукати досить матеріалу, щоб оголосити Т. супротивником мистецтва: крім того, що Т. отут частиною зовсім спростовує, частиною суттєво применшує художнє значення Данте, Рафаеля, Ґете. Шекспіра (на виставі "Гамлета" він випробовував "особливе страждання" за це "фальшива подоба творів мистецтва"), Бетховена й ін.; він прямо доходить того висновку, що " чим більше ми віддаємося вроді, тим більше ми віддаляємося від добра". З іншої сторони можна зробити заперечення самому творцеві, що конкретно в нього-те добутках крайніх 20 років "добро" і "врода" з'єдналися в одне гармонійне ціле. - Крайнім за часом фактом біографії Т. є визначення св. синоду від 20 - 22 лютого 1901 р. "пізнаваний усьому світу письменник", читаємо ми в цім визначенні. "російський по народженню, православний по хрещенню й вихованню власному, граф Т., у приваблюванні гордого мозку власного, зухвало повстав на Добродії й на Христа Його й на святе Його багатство, очевидно перед усіма відрікшись від его Мами, що вигодувала, що й виховала, церкви православної, і предназначил свою літературну діяльність і даний йому від Бога талант на поширення в народі навчань неприємних Христу й церкви, і на винищування в мізках і серцях людей віри отеческой, віри православної, яка затвердила всесвіт, которою жили й рятувалися наші праотці й которою донині трималася й міцна була Русь свята.