коштують задуман≥ ще в 1852 ≥ зак≥нчен≥ в 1861 - 62 рр. " озаки", 1-ое з добутк≥в, у ¤ких величний талант “. д≥йшов до розм≥р≥в ген≥¤. ” перший раз у глобальн≥й л≥тератур≥ з такою ¤скрав≥стю й визначен≥стю була показана р≥зниц¤ меж ламан≥стю культурноњ людину, в≥дсутн≥стю в ньому потужних, ¤сних настроњв - ≥ безпосередн≥стю людей близьких до природи. ўо ми знали до “. про так ≥менован≥ "д≥тей природи"? ” найкращому випадку це були зроблен≥ по рецепту –уссо велик≥ дикуни  упера, романтичн≥ черкески ѕушк≥на, практично наст≥льки ж романтично оздоблен≥ “амара й Ѕ≥ла Ћермонтова. “. показав, що зовс≥м не в тому ≥зюминка людей близьких до природи, що вони непоган≥ або дурн≥. ’≥ба можна йменувати непоганими лихого конокрада Ћукашку, власного роду demivierge ћарь¤нку, пи¤ка ≈рошку? јле не можна њх ≥менувати й дурними, тому що в них немаЇ св≥домост≥ зла; ≈рошка пр¤мо переконаний, що "н≥ в чому гр≥ха н≥". Ќеобх≥дно п≥дкреслити те, що козаки “. - просто жив≥ люди, у ¤ких жодне духовний рух не затуманений рефлексиею. " озаки" не були вчасно оц≥нен≥. ƒуже тод≥ все пишалис¤ "прогресом" ≥ фуррором цив≥л≥зац≥њ, щоб зац≥кавитис¤ тем, ¤к представник культури спасував перед силою конкретних духовних рух≥в ¤ких-небудь нап≥вдикун≥в. «а те незвичайний фуррор випав на частку "¬≥йни й ћиру". ”ривок з роману, п≥д заголовком "1805 г." виник в "–ос≥йському ¬естн." 1865 г.; в 1868 г. вийшли три його частини, за ¤кими скоро п≥шли ≥нш≥ дв≥. ¬изнана критикою всього миру найб≥льшим еп≥чним добутком нов≥тньоњ Ївропейськоњ л≥тератури, " ¬≥йна ≥ ћир" вражаЇ вже ≥з чисто техн≥чноњ точки зору розм≥рами власного белетристичного полотна. Ћише в живопис≥ можна в≥дшукати ¤кусь паралель у б≥льших картинах ѕаоло ¬еронезе у венец≥анському палац≥ дож≥в, де теж сотки ос≥б виписан≥ з удивительною виразн≥стю й особистим вираженн¤м. ” роман≥ “. представлен≥ вс≥ класи сусп≥льства, в≥д цар≥в ≥ правител≥в до крайнього б≥йц¤, ус≥ в≥ки, ус≥ характери й на простор≥ ц≥лого царюванн¤ ќлександра I. ўо ще б≥льше п≥дн≥маЇ його г≥дн≥сть ¤к епосу - це дана њм психолог≥¤ рос≥йського народу. ≤з вражаючим проникненн¤м зобразив “. настрою юрби, ¤к найвищ≥, так ≥ найнижч≥ й зв≥р¤ч≥ (напр. у в≥дом≥й сцен≥ вбивства ¬ерещаг≥на). ”сюди “. намагаЇтьс¤ схопити стих≥йний, беззв≥тний початок людського житт¤. ”с¤ ф≥лософ≥¤ роману зводитьс¤ до того, що фуррор ≥ неусп≥х в ≥сторичному житт≥ залежить не в≥д вол≥ й талант≥в окремих людей, а в≥д того, ¤к вони в≥дбивають у власн≥й д≥¤льност≥ стих≥йну п≥дбивку ≥сторичних под≥й. «в≥дси його любовне в≥дношенн¤ до  утузова, потужного не стратег≥чними п≥знанн¤ми й не геройством, а тим, що в≥н зм≥ркував той чисто-рос≥¤нин, не гарний ≥ не пом≥тний, але Їдино в≥рний шл¤х, ¤ким можна було подолати з Ќаполеоном. «в≥дси ж ≥ нелюбов “. до Ќаполеона, що так високо ц≥нував своњ особист≥ таланти; зв≥дси, зрештою, зведенн¤ на ступ≥нь найб≥льшого мудрец¤ скромнейшего солдатика ѕлатона  аратаева за те, що в≥н усв≥домлюЇ себе т≥льки частиною ц≥лого, без др≥бних домагань на особисте значенн¤. ‘≥лософська або, точн≥ше, историософическа¤ ≥де¤ “.