За кордоном його зацікавлювали лише народна освіта й установи, що мають метою підняття рівня робочого населення. Вопросцы народної освіти він уважно вивчав у Німеччині й на теоретичному рівні, і фактично, і методом бесід зі спецами. З видатних людей Німеччини його більше всіх заінтригував Ауэрбах, як творець присвячених народному побуту "Шварцвальдских оповідань" і видавець народних календарів. Усе давно знають те, що гордий і замкнений, ніколи 1-ый, що не шукав знайомства, для Ауэрбаха Т. зробив виключення, зробив йому візит і постарався з ним зблизитися. Під час перебування в Брюсселі Т. познайомився із Прудоном і Лелевелем. Глибоко-серйозному настрою Т. під час другої подорожі сприяло ще те, що на його руках загинув від сухоти, у південній Франції, коханий його брат Микола. Погибель його зробила на Т. класний спогад. Вернувся Т. в Poccию негайно по звільненню фермерів і став світовим посередником. Виготовлене це було всього найменш під впливом демократичних плинів 60-х років. У той час дивилися на люд як на молодшого брата, якого потрібно підняти на себе; Т. замислювався, навпаки, що люд нескончаемо вище культурних класів і що панам потрібно запозичити висоти духу в чоловіків. Він ініціативно зайнявся пристроєм шкіл у власній Ясній Галявині й у всім Крапивенском в. Яснополянская школа належить до числа самих унікальних педагогічних спроб, коли або виготовлених. В еру безкрайнього преклоніння перед новейшею немецкою педагогиею Т. рішуче повстав проти всякої регламентації й дисципліни в школі; єдина способу викладання й виховання, яку він визнавав, була та, що ніякий способи не потрібно. Усе у викладанні зобов'язано бути персонально - і вчитель, і учень, і їх обопільні справи. У Яснополянской школі дитинки посиживали хто де бажав, хто скільки бажав і хто як бажав. Ніякої певної програмки викладання не було. Єдина задачка вчителя полягала в тому, щоб заінтригувати клас. Не дивлячись на цей останній педагогічний анархізм, заняття йшли відмінно. Їх вів сам Т., за допомогою декількох незмінних учителів і декількох випадкових, з найближчих знайомих і приїжджих. З 1862 г. Т. став видавати педагогічний журнальчик "Ясна Галявина", де основним співробітником був знов-таки він сам. Понад статі теоретичних, Т. написав також ряд розповідей, байок і перекладань. З'єднані вкупі, педагогічні статті Т. склали цілий тому збори його творів. Заховані в надзвичайно не багато всерозповсюджений особливий журнальчик, вони, у свій час, залишилися не досить побаченими. На соціологічну базу думках Т. про утвір, на те, що Т. в освіченості, науці, мистецтві й успіхах техніки спозирав лише полегшені й поліпшені методи експлуатації народу вищими класами, ніхто не направив уваги. Не досить того: з нападок Т. на європейську освіченість і на улюблене в той час поняття про "прогрес" майже все не на жарт вивели висновок, що Т. - "консерватор". Близько 15 років тривало це смішне непорозуміння, що зближало з Т. такого, напр., органічно-протилежного йому письменника, як Н. Н. Страхів.