прожив близько 5 м≥с¤ц≥в у повн≥й самот≥ в ѕ¤тигорске, у звичайний хат≥. «начну частину часу в≥н проводив на полюванн≥, у сусп≥льств≥ козака ≈пишки, що ф≥гуруЇ в " озаках- п≥д ≥менуванн¤м ≈poшки. ¬ ос≥нню пору 1851 г. “., здавши в “ифлисе ≥спит, зробив юнкером в 4-ую батарею 20-й артилер≥йськоњ бригади, що сто¤ла в козацьк≥й станиц≥ —тарогладове, на берез≥ “ереку, п≥д  изл¤ром. « леген¤м конф≥гурац≥Їю подробиць, вона у вс≥й власн≥й нап≥вдик≥й ориг≥нальност≥ зображена в " озаках". “≥ ж " озаки" дадуть нам ≥ картину внутр≥шнього житт¤, що б≥г з≥ столичного виру “., коли ми п≥дставимо пр≥звище "“олстоњ" зам≥сце пр≥звища ќленина. Ќастрою, ¤к≥ переживав “.-ќленин, дво¤коњ вдач≥: тут ≥ найглибша потреба стр¤хнути ≥з себе пил ≥ к≥пт¤ва цив≥л≥зац≥њ й жити на осв≥жаючому, ¤сному лон≥ природи, поза порожн≥ми умовност¤ми м≥ського й в ≥ндив≥дуальност≥ великосв≥тського побуту, тут ≥ бажанн¤ зал≥кувати рани самолюбства, винесен≥ з погон≥ за фуррором у цьому "порожньому" побут≥, тут ≥ т¤жка св≥дом≥сть провин проти серйозних вимог справжньоњ морал≥. ” глух≥й станиц≥ “. знайшов найкращу частину самого себе: в≥н став писати й в 1852 г. в≥д≥слав у редакц≥ю "—учасника" першу частину автоб≥ограф≥чноњ трилог≥њ: "ƒитинство". як усе в “. дуже й ориг≥нально, так незвичайно й высококлассно початок його л≥тературноњ д≥¤льност≥. ќчевидно, "ƒитинство" - у буквальному значенн≥ перв≥сток “.: по останн≥й мер≥ в числ≥ незл≥ченних б≥ограф≥чних факт≥в, з≥браних друз¤ми й шанувальниками його, немаЇ н≥¤ких даних, що вказують на те, “. що ран≥ше пробував написати чого-нибудть у л≥тературн≥й форм≥. ЌемаЇ н≥¤ких нат¤к≥в на ранешние л≥тературн≥ нам≥ри й у добутках “. его думок, що представл¤ють ≥стор≥ю вс≥х, учинк≥в, смак≥в ≥ т.д.
ѕор≥вн¤нне п≥зн≥ше початок, що ув≥нчавс¤ такою небывалою удачею поприща надзвичайно типово дл¤ “.: в≥н н≥коли не був проф л≥тератором, розум≥ючи профес≥йн≥сть не в зм≥ст≥ профес≥њ, що даЇ засобу до житт¤, а в найменш вузенькому зм≥ст≥ дом≥нуванн¤ л≥тературних ≥нтерес≥в. „исто л≥тературн≥ ≥нтереси пост≥йно сто¤ли в “. на другому план≥: в≥н писав, коли хот≥лос¤ писати й повн≥стю назр≥вала потреба висловитис¤, а в повс¤кденний час в≥н св≥тська людина, оф≥цер, пом≥щик, викладач, св≥товий посередник, пропов≥дник, учитель житт¤ ≥ т.д. ¬≥н н≥коли не потребував сусп≥льства л≥тератор≥в, н≥коли не сприймав близько до серденька ≥нтереси л≥тературних парт≥й, далеченько не охоче дискутуЇ про л≥тературу, пост≥йно вол≥ючи дискус≥њ про вопросцах в≥ри, морал≥, публ≥чних в≥дносин. ∆одне добуток його, говор¤чи словами “ургенЇва, не "разить литературою", тобто не вийшло ≥з книжкових настроњв, з л≥тературноњ замкнутост≥. - ќдержавши рукопис "ёнацтва", редактор "—учасника" Ќекрасов сходу розп≥знав њњ л≥тературну ц≥нн≥сть ≥ написав творцев≥ разлюбезное лист, що под≥¤в на нього надзвичайно п≥дбадьорливим образом. ¬≥н ухвалюЇтьс¤ за продовженн¤ трилог≥њ, а в голов≥ його ро¤тьс¤ плани "–анку пом≥щика", "Ќаб≥гу" " озак≥в". Ќадруковане в "—учаснику" 1852 г. "ƒитинство", п≥дписане пом≥рним ≥н≥ц≥алами Ћ.