іменують білосніжної. Спостереження явища Р. виявили, що дуги її представляють правильні частини кіл, центр яких лежить постійно на смуги, що проходить через голову, що спостерігає й сонце; тому що таким образом центр Р. при високо вартому сонці лежить нижче обрію, те, що спостерігає спозирає тільки маленьку частину дуги Р.; при заході й сході сонця, коли сонце на обрії, Р. представляється у вигляді полдуги окружності. З верхівки надзвичайно більших гір, з повітряної кулі можна побачити Р. і у вигляді більшої частини дуги окружності, тому що при цих критеріях центр Р. розміщений над видимим обрієм. Спостереження над Р. виявили, що кут, утворений 2-мя лініями, на рівні думок проведеними з очей, що спостерігає до центру дуги Р. і до її окружності, або кутовий радіус Р. є величина приблизно незмінна й рівна для першої веселки близько 41, для 2-ой - 52°. Просте роз'яснення явища Р. дано було ще в 1611 г. А. деДомини в його творі "De Radiis Visus et Lucis", розвинене потім Декартом ("Les meteores", 1637) і повністю створене Ньютоном у його "Оптику" (1750). Мало хто знає те, що згідно із цим пояснені, явище Р. відбуватися внаслідок переломлення й повного внутрішнього відбиття сонячних променів у краплях дощику. Коли на кульову краплю води звалиться промінь, то він, перетерпівши переломлення по напрямкові, може відбитися від задньої поверхні краплі по напрямкові й вийти, знову переломившись, по напрямкові. Уявите собі один факт про те, що промінь, по іншому упалий на краплю, може, але, у крапці 2-ой раз відбитися по й вийти, переломившись. по напрямкові. Коли на краплю звалиться не один промінь, але цілий пучок паралельних променів, те, як доводиться в оптику, усі промені, що перетерпіли одне внутрішнє відбиття в краплі води, вийдуть із краплі у вигляді розбіжного конуса променів, вісь якого розміщена по напрямкові падаючих променів (у реальності пучок вихідних із краплі променів не представляє правильного конуса, і навіть усі складові його промені не перетинаються в одній крапці; лише для простоти па наступних кресленнях ці пучки прийняті за правильні конуси з верхівкою в центрі краплі.). Кут отвору конуса залежить від коефіцієнта переломлення води, а тому що коефіцієнт переломлення для променів різного кольору ( різної довжини хвилі), що становлять білосніжний сонячний промінь, неоднаковий, те й кут отвору конуса буде різний для променів різного кольору, конкретно для фіолетових буде менше, чим для бардових. Внаслідок цього конус буде облямований кольоровим райдужним краєм, червонуватим зовні, фіолетовим снутри, при чому, коли крапля водяна, то половина кутового отвору конуса для червонуватого кольору буде близько 42, для фіолетового 40,5°. Дослідження розподілу світла снутри конуса вказує, що практично все світло зосереджене в даній для нас кольоровій облямівці конуса й дуже слабшав у центральних частинах його; таким образом ми можемо розглядати тільки колоритну кольорову оболонку конуса, тому що всі внутрішні промені його дуже слабкі, щоб бути сприйняті зором.