Справа, означає, не в акторові, а в тому чудово вдячному матеріалі, який дається трагедиею. Тому що виконанню "Ловеласа" перешкодила протилежність меж психологиею творця й жагучим характером героя, остільки спорідненість духовних настроїв занесла надзвичайну теплоту в зображення Федора Иоанновича. Бажання отрешиться від блиску, піти в себе так знайомо було Толстому, нескончаемо ніжне почуття Федора до Ире так близько пригадує любов Т. до дружини! З полною творческою самобутністю Т. зміркував по власному зовсім по іншому освітленого историею Федора - зміркував, що це ніяк не недоумок, позбавлений духовному життя людей, що в ньому були задатки великодушної ініціативи, здатної віддати сліпучі спалахи. Не тільки лише в російській літературі, та й у глобальній не досить сцен, рівних, по класному спогаду, тому місці катастрофи, коли Федір запитує Бориса: "правитель я або не правитель?" Крім оригінальності, сили і яскравості, ця сцена до такого ступеня вільна від критерій місця й часу, до такого ступеня взята зі схованок людській душі, що може стати надбанням усякої літератури. Усе давно знають те, що толстовський Федір Иоаннович - один із глобальних типів, зроблений з неминущих частин людської психології.
Література. Збори сочин. Олексія Т. витримало з 1867 г. 10 изд.; переписка його написана в "Вестн. Європи" (1895, № 10, II, 12 і 1897,. № 4, 5, 6, 7). Треба сказати те, що порівн. про нього: Тургенєв, соч.; Анненков, "Мемуари й литерат. нариси" (т. II); Скабичевский, "Соч. " (т. II); М. Стасюлевич ("Вісник Європи". 1875, № 11); Ор. Міллер (ib., 1875, № 12); І. Павлов ("Російський Вісник", 1876, № 8 і 1878 № 12); А. Нікітін (ib., 1894, № 2); Вл. Coловьев ("Вест. Європи", 1895, № 5); Н. Мов (Шелгунов) ("Справа", 1876, № 1); Леонидов ("Русявий. Усім відомо про те, що старий. " 1886, № 6); Д. Д. Мов ("Истор. Вест.", 1885, №10 і 11); Нільський (там же, 1894, № 6); Бєльський ("Русявий. Обозр." 1894, № 3); Амон ("Жур. Мін. Нар. Ін.", 1886, 1); Соколов, Н. М., "Ілюзії поэтич. творч." (Спб., 1890); Перцов, "Філософські плини рос. поезії"; "Мемуари М. Ф. Каменської, урожд. гр. Т." ("Историч. Вестн.", 1894, 2). С. Необхідно підкреслити те, що венгеров.
Товстої (граф Дмитро Андрійович, 1823-89) - муніципальний діяч. Закінчив курс у Царскосельском ліцеї; з 1848 г. полягав при департаменті духовних справ закордонних віросповідань міністерства внутрішніх справ і займався складанням історії закордонних віросповідань; в 1853 г. призначений директором канцелярії морського міністерства й у цім званні сприймав роль у складанні господарського статуту морського міністерства й новітнього положення про керування морським відомством; в 1861 г. якийсь час управляв департаментом народної освіти, потім був призначений сенатором; в 1865 г. призначений обер-прокурором св. синоду, а в 1866 г. - міністром народної освіти й займав обоє ці поста до квітня 1880 г., коли був призначений членом муніципальної ради. У травні 1882 г. Т. зайняв пост міністра внутрішніх справ і шефа жандармів і залишався на цьому пості до самої погибелі.