Викликаний звідси Феодорою, він знову був наближений до двору й нагороджений титулом ипертима. В 1057 г. П. царем був посланий до повсталого Исааку Комнину, щоб умовити його на мир; П. надзвичайно сподобався Комнину, і при вступі його на престол, виготовлений був проедром і пізніше, як видне з його переписки, був надзвичайно близький з усім будинком правителя. За бажанням Комнина, П. написав обвинувальний акт проти колишнього власного друга, низложенного патріарха Миші Кируллария. В 1059 г. П. інтригував на користь зведення на престол Костянтина Дуки, встигнув у цьому, був наближений і до цього імператора й одержав від нього чин протопроедра. Для нащадка правителя, Миші Дуки, П. написав кілька підручників. Було б погано, якби ми не відзначили те, що воцаріння Романа Диогена в 1068 г. зменшило значення П. при дворі; зате опосля полону Романа П. подав Миші Дуке рада розіслати по всій імперії укази, з оголошенням, що Роман Диоген позбавлений престолу; але, коли крайній був осліплений, П. визнав за необхідне саме звернутися до нього із втішливим листом. При Миші VII П. відіграв надзвичайно видну роль: писав листа від імені правителя, становив хрисовулы, розбирав позову й т.п. Загинув він близько 1076-77 рр. Що служив при 9 царях; П. не міг похвалитися стійкістю переконань; хитрість і підлесливість, якими він різнився, роблять його звичайним візантійським бюрократом; не цурався він і хабарів. Тем не найменш, він - видатна по можливостях і пізнанням особистість. Надзвичайно тривалий час він був педагогом заснованої їм у Константинополі школі, де вчив риториці, філософії й історії права; особлива увага він направляв на філософію Платона. Риторичні його вправи представляли нерідко странноватый вибір тем, начебто, напр., похвали блосі, воші або клопові; зрозуміло, для нього принциповим видалося тільки вміння прекрасне складати фрази. Твору П. дуже різноманітні. Він писав трактати по всіх науках: філософії, граматиці, праву, агрономії, медицині, арифметиці, риториці, музиці: по його добутках можна скласти для себе загальну картину візантійської освіченості XI в. Особливий ентузіазм представляють твори П. для російської історії, тому що в них говориться про варяго-росіянці дружині царів і ретельно описаний крайній похід Русі на Візантію. Надзвичайно важливі живі й варті уваги спогаду П. (видані Сафою в 1874 г.) і незліченні листи його до імператорів, патріархів, різних високопоставлених осіб, ченців і іншим. 1-ое видання соч. П. вийшло в 1503 г. Важливі новітні видання: Sathas, "Bibliotheca graeca mеdii aevi" (Пара., 1874 і 1876); Boissonade, "Michael Psellus" (Нюрнберг, 1838). Порівн. П. В. Безобразів, "Візантійський письменник і муніципальний діяч Миша Пселл" (М., 1890).
А. М. Д.
З математичних творів П. більшою популярністю, особливо в XVI в., скористалося перекладене на латинську мову Ксиландером і видане в 1556 г. під заголовком: "Arithmetica, Musica, Geometria et Astronomia". Не вважаючи цього повного видання, у світло вийшли також і якісь окремі частини твору.