¬еличезна к≥льк≥сть отруйних речовин в≥ддал¤Їтьс¤ з орган≥зму вкуп≥ з фекальними масами або видихуваним пов≥тр¤м. ¬ ≥нших вар≥антах орган≥зм, навпаки, затримуЇ отруйн≥ речовини. ўодо цього печ≥нка теж в≥д≥граЇ дуже важливу роль, тому що нею затримуютьс¤ майже вс≥ сплави, металоњди (миш'¤к), алкалоњди, энзимы. ” печ≥нц≥ в≥дкладають " отруйн≥ речовини" або в початковому вид≥ (зал≥зо), або в модиф≥кованому вид≥ (алкалоњди), у крайньому випадку жовчн≥ кислоти, очевидно, в≥д≥грають в≥дому роль. ўе в ≥нших вар≥антах самозахист орган≥зму, по в≥дношенню вступника в нього "отрути", обумовлюЇтьс¤ фагоцитами, тобто б≥лосн≥жними кров'¤ними кульками, ¤к≥ "пожирають" отруйн≥ речовини й, насичен≥ такими, зникають ≥з загального кров'¤ного струму, застр¤ючи в печ≥нц≥, селез≥нц≥ й бруньках. «в≥дси, ц≥лком ймов≥рно, в≥дбуваЇтьс¤ несп≥шне вид≥ленн¤ ф≥ксованого отрути. —юди ж ставл¤тьс¤ антитоксичн≥ д≥¤нн¤ кров'¤ноњ сироватки або особливих б≥лкових з'Їднань кров≥. ќрган≥зм, зрештою, намагаЇтьс¤ зв≥льн¤тис¤ в≥д отруйних речовин, що потрапили в нього при отруЇнн¤х, методом конф≥гурац≥њ хим состава отруйних речовин. —юди ставл¤тьс¤ процеси нейтрал≥зац≥њ, окисненн¤, в≥дновленн¤ або найб≥льш найглибшого хим конф≥гурац≥њ " отруйних речовин", що в≥дбуваютьс¤ в ураженому орган≥зм≥. ѕрикладами можуть служити: посильна запопадлив≥сть орган≥зму нейтрал≥зувати, що потрапили в нього кислоти й лугу, при цьому в крайньому випадку, завд¤ки посиленому розпаду кров'¤них кульок, з'¤вл¤Їтьс¤ глицеринофосфорна¤ кислота ( з лецитина). “радиц≥йним прикладом окисненн¤, що в≥дбуваЇтьс¤ в орган≥зм≥ при отруЇнн¤х, може служити перевт≥ленн¤ фосфору у фосфати, с≥рчистих з'Їднань у сульфати, перевт≥ленн¤ орган≥чних кислот у вуглекисл≥ сол≥ ≥ т.д., у найб≥льше або найменш потужному ступен≥, що мають м≥сце в орган≥зм≥. ¬≥дновленню зазнають йодо- ≥ хлоро-кисл≥ з'Їднанн¤, ¤к≥ перетвор¤тьс¤ в найменш отрутн≥ хлориди ≥ йодиди. ≤нш≥ отруйн≥ речовини орган≥зм знешкоджуЇ тим, що вони з'Їднуютьс¤ з в≥дом, що перебувають в орган≥зм≥, хим ≥ндив≥дуумами. “ак, фенол ≥ крезол з'Їднуютьс¤ ≥з с≥рчаною кислотою ( феноло-с≥рчан≥ кислоти); камфора, ментол - ≥з глюкуроновой кислотою, бензойна кислота ≥з гликоколем. “ак≥ "парн≥" з'Їднанн¤ або зовс≥м не отрутн≥, або ж р≥зн¤тьс¤ суттЇво найменшою отруйн≥стю, коли початкова отрута, що обумовила отруЇнн¤... як≥сь глюкозиди, сам≥ по дл¤ себе отрутн≥, в орган≥зм≥ розпадаютьс¤ на невинн≥ з'Їднанн¤ ≥ т.д. ƒ≥агноз отруЇнь час в≥д часу надзвичайно скрутний, що повн≥стю зрозум≥ло, коли згадати не т≥льки лише надзвичайний достаток у д≥¤х р≥зних отруйних речовин, та й то под≥¤, що один ≥ цей же отрута, залежно в≥д величини й форми прийманн¤ й ≥нших под≥й, може в≥ддати вс≥л¤к≥ симптоми. ѕри д≥агноз≥ потр≥бно мати на уваз≥: симптоми, найдокладн≥ший анамнез ≥ знаходженн¤ отрути extra corpus ( за допомогою ф≥зичних, хим або ф≥з≥олог≥чних досл≥дницьких роб≥т). ѕрогноз залежить в≥д властивост≥ й к≥лькост≥ отрути, в≥д часу, що пройшов ≥з влученн¤ отрути в орган≥зм, в≥д загального стану здоров'¤, що отруњвс¤ або отруЇного, в≥д симптом≥в, ¤к≥ в на¤вност≥.