і зовсім станула на виборах 1893 г. Клемансо був забалотований; його прихильники розійшлися по різних групах. Зараз є урядові або помірні радикали (Изамбер, Фрейсине, частково Гобле) і радикали-соціалісти (Пельтан); частина радикалів (Мильеран) перебігла прямо в соціалістичний табір. В Італії радикали діляться на дві групи: ирредентистов (Имбриани) і "крайню ліву" (Кавалотти, загинув в 1897); їхня відмітна риса - вірність гарибальдийским традиціям. Вони прагнуть до приєднання Трієста й Триента, агресивні Австрії, потрійному союзу й папству, відшукують опори у Франції, противляться мілітаризму й колоніальній політиці уряду, стояти за прибутковий податок. Певної й різкої границі меж ними й соціалістами немає.
В. І навіть не треба й говорити про те, що водовозів.
Радимичі - одне зі слов'яно-російських племен, що жило в басейні р. Сожи, припливу Дніпра, що й вошедшее до складу Чернигово-Сіверського князівства. Р. показали менш земляної самобутності; про них зложилася саркастична приказка: "Пещаньци (так називалися вони по р. Пещане) Вочия хвоста бігають" (це був воєвода Володимира св.). Ми не знаходимо в них ні міст, тобто укріплених пт, ні власних князів. Потім вони послужили ядром для утвору білоруської народностей. Д. Б.
Радклиф (Ганна Radcliffe, уроджена miss Уорд, 1764 - 1823) - британська письменниця. Протягом 7 - 8 років написала свої імениті колись романи; опосля 1797 г. де випустила найбільше ні 1-го добутку. Самими романами, що користуються популярністю Р. були: "The romance of the forest", "The mysteries of Udolpho" (1794; один з найкращих) і "The Italian or confessional of the black penitents" (1797). Основна ізюминка дарування Р. - незмінне бажання створювати спогад па читача за допомогою потужних і різких, негайно грубуватих ефектів, залякувати його уява різними страхами, переносити місце діяння в жахливу або таємничу обстановку, видумувати неждані пригоди, загадкові зустрічі, інтриги; злодіяння ( наприкінці потаенна заурядно розкривається). Похмурі підземелля, середньовічні замки, напади розбійників, самотня, занедбана могила, виникнення примар і парфумів, гроза в пустельній місцевості, підвивання вітру в глуху, нічну пору - от улюблені девайсы романів Р. Попри все те, вона не була позбавлена таланта, негайно зі значимим мистецтвом обрисовувала психологію власних героїнь (напр. Емілії в "The mysteries of Udolpho"), митецька час від часу в поетичних вираженнях обрисовувати природу й, у всякому разі, різнилася невичерпною фантазією, хоча б і дуже хаотичної, навіть хворобливої. Місцями в її творах відчувається вплив слащавого напрямку, що також багато сприяло їхній популярності. У свій час романи Р. мали величезний фуррор не тільки лише у Великобританії, та й у всіх країнах Європи, у тому числі й у Рф. Р. при слід також опис подорожі на материка, зробленого нею в 1794 г. ("Journal of a tour through Holland and the western frontier of Germany"); отут попадаються окремі місця, надзвичайно прекрасні за формою, поряд із трохи довірливими або манірними судженнями про чужих краях.