ј в≥д деспот≥њ б≥льшост≥ до одноособового деспотизму - один лише крок. ѕрофес≥йний воЇначальник пост≥йно може, за допомогою арм≥њ, захопити владу, ≥ люд, що звик коритис¤ центральному ур¤ду, охоче в≥дмовитьс¤ в≥д рол≥ в правл≥нн≥, т≥льки б його нов≥тн≥й государ забезпечив пор¤док ≥ захищав збагаченню. “аким методом р≥вн≥сть може привести до деспотизму. “реба сказати те, що Їдиний зас≥б, ¤кий може попередити такий ф≥нал - сама вол¤: вона в≥дриваЇ людей в≥д речовинних ≥нтерес≥в, з'ЇднуЇ й зближаЇ њх, послабл¤Ї њхн≥й егоњзм. ≤стотну допомогу њй може ви¤вити рел≥г≥¤, що працюЇ в тому ж напр¤мку. јле 1-го конституц≥йного пристрою, з'Їднаний, прит≥м, з бюрократичною централ≥зац≥Їю, найб≥льше чому недостатньо; це лише "приробл¤нн¤ голови вол≥ до т≥ла раба". ѕотр≥бна широка децентрал≥зац≥¤ влади, при збереженн≥ за центральним ур¤дом minimum'a потр≥бних прав. ƒл¤ величезного крањни, тому, найкраща форма - федерац≥¤. Ѕюрократична оп≥ка зобов'¤зано бути зам≥нена м≥сцевим самовр¤дуванн¤м, даною школою пол≥тичного вихованн¤ народу. ѕотр≥бн≥ повна незалежн≥сть суд≥в ≥ п≥дсудн≥сть посадових ос≥б звичайним судам, ¤к гарант≥¤ проти свавол≥ адм≥н≥страц≥њ. √арант≥¤ми проти свавол≥ законодавства служить право суду пов≥домл¤ти закон суперечним конституц≥њ. ѕотр≥бний також трибунал прис¤жних, що розбудовуЇ в народ≥ правосв≥дом≥сть ≥ почутт¤ законност≥. «рештою, повна свобода друку й вол¤ асоц≥ац≥й Ї найкращим засобом боротьби з деспот≥Їю б≥льшост≥. ѕриродно, основною умовою дл¤ п≥дтримки вол≥ Ї не установи, а звички й характери; але установи, у свою чергу, впливають на розвиток в≥дпов≥дних характер≥в ≥ звичањв, ≥ застосуванн¤ позначених засоб≥в може обездвиживать шк≥длив≥ похилост≥ демократ≥њ й спри¤ти зм≥цненню вол≥. - "—таренькый пор¤док" по власн≥й задачц≥ зат≥сно примикаЇ до "ƒемократ≥њ".  оли там “. бажав дов≥датис¤ умови, при ¤ких ≥мов≥рний демократичний лад, заснований на вол≥ й р≥вност≥, те отут в≥н намагаЇтьс¤ в≥дпов≥сти на вопросец, чому ‘ранц≥¤, домагаючись п≥д час величноњ революц≥њ й вол≥, ≥ р≥вност≥, змогла придбати лише крайнЇ. ƒемократизац≥¤ сусп≥льства ≥з середн≥х стол≥ть привела ‘ранц≥ю до катастрофи пол≥тичноњ сторони феодал≥зму й до посиленн¤ царськоњ влади. ƒќ XVIII в. установивс¤ "старенькый пор¤док" - з'Їднанн¤ царського абсолютизму з феодальним становим ладом. ¬ищ≥ стани зберегли вс≥ своњ колишн≥, млосн≥ дл¤ фермер≥в прив≥лею й нав≥ть приЇднали до них нов≥тн≥. —усп≥льство було розбито на р¤д станових груп, ¤к≥ ревниво обер≥гали свою в≥дособлен≥сть; ур¤д допомагав такому роз'Їднанню клас≥в, бачачи в ньому застава власноњ м≥цност≥. јле демократизац≥¤ сусп≥льства тривала. ¬ищ≥ стани убож≥ли й падла, земл¤на власн≥сть роздр≥бнювалас¤, буржуаз≥њ височ≥ла й збагачувалас¤, класи наближалис¤ друг до друга. ѕеред революц≥Їю французьке сусп≥льство ¤вл¤ло собою однор≥дну масу й бессословный лад м≥г установитис¤ просто й скоро. ћеж тем в≥д пол≥тичноњ вол≥ сусп≥льство здавна отвыкло, √енеральн≥ штати не збиралис¤ з початку XVII в. –уйнуючи феодальн≥ установи, володар≥ п≥дм≥нювали њхньою бюрократичною централ≥зац≥Їю.