"Souvenirs" представл¤ють “. у новенькому св≥тл≥: з п≥днесеного пол≥тичного мислител¤ в≥н перетворитьс¤ отут у вузького, спостережливого сатирика. ” палат≥ в≥н продовжував битис¤ з пол≥тикою президента й в 1851 г. представила допов≥дь про перегл¤д конституц≥њ; але перегл¤д не в≥дбувс¤. переворот, що п≥шов пот≥м, 2 грудн¤ знову виправдав переконанн¤ “., що встановленн¤ р≥вност≥ посередин≥ народу, що не звик скористатис¤ пол≥тичною волею, веде до в≥йськового деспотизму. “. учавствовал у крайн≥й законн≥й спроб≥ опору в мер≥њ ’ околиц¤ й був посаджений у ¬енсеннскую кутузку, але скоро одержав волю. ¬≥д≥рваний в≥д пол≥тичноњ д≥¤льност≥, в≥н зрадивс¤ т≥льки досл≥дженню величноњ революц≥њ. ѕершу спробу в дан≥й дл¤ нас област≥ в≥н зробив ще в 1836 г. в, що залишивс¤ неоконченною статт≥: "Etat social et politique de la France avant et depuis 1789". ѕереворот 2 грудн¤, що нагадував 18-е брюмера, воскресив у ньому ентуз≥азм до початоњ роботи. ќпосл¤ пари рок≥в арх≥вних зан¤ть у р≥зних м≥сц¤х ‘ранц≥њ й нав≥ть Ќ≥меччини, в≥н видав в 1856 г. 1-й тому "L'ancien regime et la revolution". ¬≥н замишл¤в цю працю в 3 томах, але погибель застигнула його п≥д час роботи над другим томом. - √оловним пт св≥тогл¤ду “. Ї свобода особи. Ќалежачи, з даноњ нам сторони, до школи л≥берал≥в ≥ розд≥л¤ючи нав≥ть њњ в≥ру в р¤т≥внич≥сть принципу laissez faire, laissez passer в економ≥чних в≥дносинах, “. спозираЇ, але, ≥нш≥ њњ недол≥ки й розум≥Ї, що в забезпеченн≥ вол≥ головну роль в≥д≥граЇ в≥кове вихованн¤ народу, що одн≥ конституц≥йн≥ установи по еталону британських ще недостатн≥ дл¤ даноњ нам мети. ” власн≥й перш≥й книжц≥ в≥н указав т≥ засоби, ¤к≥ можуть усталити й забезпечити волю в мун≥ципальному лад≥. ≤з часу середн≥х стол≥ть Ївропейське сусп≥льство переживаЇ глибоку й безперервну демократичну революц≥ю. «нати падаЇ, станов≥ нер≥вност≥ згладжуютьс¤, класи зр≥внюютьс¤. ÷ей демократичний пот≥к ≥де нестримно, ус≥ п≥дсилюючись; скинувши вже знати й корол¤, в≥н, зрозум≥ло, не зупинитьс¤ перед буржуаз≥¤ми. Ќароди прагнуть до вол≥ й р≥вност≥; повне вт≥ленн¤ обох принцип≥в - еталон демократ≥њ. јле, любл¤чи волю, демократичн≥ народи краще розум≥ють ≥ вище ц≥нують краси р≥вност≥. “ому вони час в≥д часу згодн≥ пожертвувати волею дл¤ збереженн¤ р≥вност≥. ћеж тем р≥вн≥сть, пр¤мо не суперечачи вол≥, розбудовуЇ в сусп≥льств≥ похилост≥, що загрожують установленн¤м деспотизму. ¬≥докремлюючи людей друг в≥д друга, р≥вн≥сть розбудовуЇ в њхн≥й партикул¤ризм ≥ егоњзм. «ростаЇ пристрасть до наживи, люди флегмантично ставл¤тьс¤ до публ≥чних ≥нтерес≥в ≥, усуваючись в≥д публ≥чного житт¤, надають ус≥ нов≥тн≥ права ур¤ду, т≥льки б воно забезпечувало пор¤док ≥ спок≥й. ћун≥ципальна влада розширюЇтьс¤ й просочуЇтьс¤ вс≥ поглубже в житт¤ сусп≥льства; особист≥сть попадаЇ все у величезну залежн≥сть. ћ≥сцеве самовр¤дуванн¤ знищуЇтьс¤ й зам≥н¤Їтьс¤ адм≥н≥стративною централ≥зац≥Їю. ”становлюЇтьс¤ всевладна, абсолютна деспот≥¤ народноњ б≥льшост≥. ѕроцеси цей ≥де ще швидше, коли демократ≥њ доводитьс¤ вести в≥йни, ¤к≥ особливо небезпечн≥ дл¤ вол≥, тому що вимагають зосередженн¤ вс≥х сил крањни.