Зі статистичних даних за 1-ые два роки діяння закону про Т. з обмеженою відповідальністю видне, що 65,8% таких Т. мали у своєму розпорядженні капітал нижче 300000 марок, 22,5% мали капітал від 300000 до 1000000 марок, а в 11,7% складовий капітал перевершував 1 милд. марок. Отже, переважають маленькі компанії. До третьої групи Т., капітал яких перевершує мільйон марок, належать більшою мірою так назыв. "сімейні компанії": форма Т. з обмеженою відповідальністю представляється особливо подходящею для компанії, яке, по погибелі власника, перебігло до декільком спадкоємцям і триває тіснуватим колом осіб, з'єднаних сімейними узами, але не бажаючих і не здатних бути зв'язаними необмеженою відповідальністю. Тому що новенька форма Т. допускає й гарантує особисте роль товаришів у справах компанії, то вона удобоприменима до експлуатації винаходів і до колоніальних компаній. Форму Т. з обмеженою відповідальністю прийняли в Німеччині й майже всі загальнокорисні компанії ( по пристрою промислових виставок, благодійних закладів, загальноосвітніх установ і т.п.), які до видання закону 1892 г. зобов'язані були облачатися в зовсім невідповідну їм форму акціонерної компанії. І в Рф потреба в новітній формі Т. відчувається приемущественно для компаній маленьких, в індивідуальності таких, для яких важливий не стільки збірний капітал, скільки з'єднання осіб (напр. "артільні маслодельни"). Вообщем для союзів сільських власників, що влаштовуються з метою спільної технічної обробки сирих товарів їх господарств, Т. з обмеженою відповідальністю - більш підходяща форма. У силу Высочайше затверджених 30 травня 1897 г. і 13 лютого 1898 г. положень комітету міністрів, видані звичайні статути сільськогосподарських приятельств і місцевих сільськогосподарських суспільств. Обоє статуту проголошують принцип обмеженої відповідальності членів приятельств і суспільств, але Т. і суспільства обставлені всім складним апаратом акціонерної справи.
Токвиль (Alexis-charles-henri-clerel de Tocqueville, 1805-1859) - відомий франц. письменник і муніципальний діяч. Вивчав право в Парижу. Опосля подорожі по Італії й Сицилії в 1827 г. був призначений на судову посаду (juge auditeur) у Версалі отут вступив у тіснувату дружбу з товаришем по службі своїм Гюставом-Де-Бомоном. Вихований в еру захоплення політичною волею, Т. обурювався обскурантистською політикою Полиньяка, але Липнева революція тем не найменш була ударом для його легитимистических симпатій. Липневу монархію він, але, визнав, тому що вважав її єдино ймовірною конституційною формою правління. В 1831 г. він одержав, разом з Бомоном, відрядження в Соед. Штати, для дослідження прийнятої там пенітенціарної системи. Головною метою Т. при цьому було вивчити, на прикладі Соедин. Штатів, справжню демократію, що здійснила на практиці принцип ы волі й рівності. Підсумком подорожі Т. і Бомона була книжка: "Du systeme penitentiare aux Etats-Uais et de son application en France" (П., 1832), у який творці ставали на сторону системи одиночного висновку.