ќпосл¤ р¤ду пол≥тичних д≥й, що к≥нчалис¤ смертними карами (™фрем ћаркович) ≥ тривалими тюремними ув'¤зненн¤ми (ѕера “одорович), парт≥¤ об'Їдналас¤, стала на найб≥льш практичний ірунт чисто-сел¤нських вимог, провела дек≥лькох власних член≥в у скупщину й достигнула дек≥лькох принципових закон≥в (зв≥льненн¤ потр≥бного сел¤нського ≥нструментар≥ю в≥д реал≥зац≥њ за недоњмки й т.п.). «несилена боротьбою з пол≥цейською сваволею, парт≥¤ спробувала викликати революц≥ю (так наз. зайчарский заколот 1883 г.), але безусп≥шно; вожд≥ њњ були арештован≥ й присуджен≥ до смертноњ екзекуц≥њ, зам≥неноњ багатор≥чних тюремним ув'¤зненн¤м (ѕера “одорович, “аушанович, –аша ћилошевич); ѕашич встигнув б≥гти за кордон. ѕоразка —ерб≥њ у в≥йн≥ 1885 г., також ф≥нансове й пол≥тичне банкрутство, до ¤кого привело господарство напредн¤ков, змусили корол¤ в≥ддати ув'¤зненим амн≥ст≥ю. –еформа конституц≥њ 1889 г. доправила –. парт≥њ влада, але кер≥вники њњ п≥шли на компром≥си, а “одорович нав≥ть пр¤мо переб≥г у зворотний таб≥р. ѕарт≥¤ намагалас¤ опиратис¤ те на корол¤, то на царицю, не митецька подолати з недол≥ком, н≥чого не робила дл¤ реформуванн¤ мун≥ципального ладу, ≥ на зак≥нченн¤ розгубила влада, не передбачивши й не зум≥вши попередити в≥йськового пронунциаменто 1894 г. ¬≥дтод≥ пар≥¤ частиною була в опозиц≥њ, але дуже безд≥¤льноњ, частиною створювала компром≥сн≥ м≥н≥стерства з ≥ншими парт≥¤ми. « нењ вид≥лилос¤ в 1895 - 97 рр. найб≥льш л≥ве крило (“аушанович, ƒз¤й¤), ¤ке веде енерг≥йну боротьбу за в≥дновленн¤ конституц≥њ 1889 г. ≥ реформу грошовоњ системи. ” закордонн≥й пол≥тиц≥ конструктивна парт пост≥йно знаходила опори в –ф. ” ‘ранц≥њ –. парт≥¤ н≥коли не була орган≥зована, ¤к окрема парт≥¤, але пост≥йно була. ‘актично цей терм≥н, ¤к техн≥чний, у ход≥ лише ≥з часу 2-ой ≥мпер≥њ, б≥льшою м≥рою з 1863 г., ще найб≥льше - з 1869 г.; ран≥ше радикали називалис¤ ¤коб≥нц¤ми, монтань¤рами, республ≥канц¤ми. ѕри “ьере й ћак-ћагоне √амбетта визнававс¤ вождем –. парт≥њ.  оли в≥н став опортун≥стом, руководительство парт≥Їю переб≥гло до  лемансо. ѕер≥од часу з 1880 по 1889 г. був ерою б≥льшого блиску –. парт≥њ. ƒо нењ зараховувало себе близько 150 депутат≥в; вона вир≥шувала долю м≥н≥стерств. ” њњ програмку входили основним образом три пт: перегл¤д конституц≥њ (обираний сенат або повне його скасуванн¤), в≥дд≥ленн¤ церкви в≥д крањни, прибутковий податок; не вважаючи того парт≥¤ була р≥шуче агресивна колон≥альн≥й пол≥тиц≥ б≥льшост≥ каб≥нет≥в. «вичайно ж, ус≥ ми дуже добре знаЇмо те, що не дивл¤чись на свою могутн≥сть, парт≥¤ н≥чого не достигнула, не вважаючи ¤кихось конф≥гурац≥й в орган≥зац≥њ сенату. ¬ 1886 г. вона висунула на м≥н≥стерський пост генерала Ѕуланже, ¤кий вид≥ливс¤ з нењ, захопив за собою частина радикал≥в ≥ заснував незвичайну парт≥ю буланжистов, стремившуюс¤ до диктатури власного вожд¤. ≤нша частина радикал≥в, ≥з  лемансо на чол≥, повела, у союз≥ з ур¤дом, запеклу кампан≥ю проти Ѕуланже, що минувс¤ повною перемогою. јле розкол ≥ аль¤нс ≥з ур¤дом загубив парт≥ю; вона ослабнула в 1889 г.