"Моральні правила встановлені для корисності гуртожитку й тому дотримання їх неодмінне для кожного. І навіть не треба й говорити про те, що але моральне правило, як усе прозаїчне, має вдача відносна й значимість його визначається значимістю того ентузіазму, для охорони якого воно створене... Не всі моральні правила рівні меж собою" і притім "не тільки лише різні правила можуть бути різні по власній значимості, але навіть значимість 1-го й такого ж правила, у різних варіантах його впровадження, може видозмінюватися нескінченно". При зіткненні моральних правил неоднакової значимості й соціальної корисності, не коливаючись слід віддавати перевага найбільш принциповому перед найменш принциповим. Цей вибір повинен бути наданий кожному; за кожною людиною зобов'язано бути визнане "право ставитися до приписань морального закону, при кожному особистому випадку його впровадження, не догматично, а критично", по іншому "наша мораль нічим не буде різнитися від моралі фарисеїв, що повстали на Вчителя за те, що він у денек суботній займався лікуванням нездорових і повчанням народу" ("Справа", 1868, № 3, "Люди прийдешнього й герої міщанства"). Політичні свої думки Т. розбудовував у декількох брошурах, виданих їм за кордоном, і в журнальчике "Сполох", що виходив під його редакцією в Женеві, в 1875-76 рр. Т. різко розповзався з, що панували тоді в емігрантській літературі плинами, головними виразниками яких були П. Л. Лавров і М. А. Бакунин. Він був представником так наз. "якобінських" тенденцій, зворотних і анархізму Бакунина, і напрямку Лавровского "Уперед". Треба сказати те, що в крайні роки власного життя Т. писав не багато. В 1883 г. він занедужав на психічному рівні й помер в 1885 г., у Парижу, 41 року від роду. Статті Т., найбільш характеризующие його літературну фізіономію: "Справа", 1867 - "Продуктивні сили Рф. Статистичні нариси" (1867, №№ 2, 3, 4); "Новітні книжки" (№№ 7, 8, 9, 11, 12); "Німецькі ідеалісти й філістери" ( із приводу кн. Шерра: "Deutsche Cultur und Sittengeschichte", № 10, II, 12). 1868 - "Люди прийдешнього й герої міщанства" (№. № 4 і 5); "Підростаючі сили" ( про романи В. А. Слєпцова, Марко Вовчка, М. В. Авдєєва - NN 9 і 10); "Розбиті ілюзії" ( про романи Решетникова - № 11, 12). 1869 - " Із приводу книжки Дауля "Дамська праця" і статті моєї "Дамський вопросец" (№ 2). 1872 - "Недодумані думи" ( про твори Н. Успенского, № 1); "Недокінчені люди" ( про роман Кущевского: "Микола Негорєв", №№ 2-3); "Статистичні примітки до теорії прогресу" (№ 3); "Урятовані, що й рятуються" ( із приводу роману Боборыкина: "Пристойні чесноти", № 10); "Не підфарбована старовина" ( про роман "Три сторони світу", Некрасова й Станицкого, і про повісті Тургенєва, №№ 11-12). 1873 - "Статистичні нариси Рф" (№№ 1, 4, 5, 7, 10); "Упереджений роман" ( із приводу " Зібрання Творів" А. Михайлова (Шеллера), №№ 2, 6, 7); "Нездорові люди" ( про "Бісів" Ф. М. Достоєвського, №№ 3, 4); "Кутузка і її принципы" (№№ 6, 8). 1875 - " Белетристи-Емпірики й белетристи-метафізики" ( про соч.