Ќионов, ѕ. Ќ. ѕ≥сний, ѕ. √р-„и, ѕ. √рачиоли, ”с≥ той же). “. був надзвичайно прим≥тною ф≥гурою в груп≥ письменник≥в останнього л≥вого крила рос≥йськоњ журнал≥стики. ¬≥н волод≥в безперечним ≥ неаби¤ким л≥тературним талантом; статт≥ його написан≥ жваво, ≥нод≥ ц≥каво. ясн≥сть ≥, ¤к б≥льш≥сть ≥з нас звикло говорити, стругаючи посл≥довн≥сть думки, що переходить у в≥дому пр¤мол≥н≥йн≥сть, робл¤ть статт≥ “. особливо коштовними дл¤ ознайомленн¤ з ≥нтелектуальними плинами того пер≥оду рос≥йському публ≥чному житт¤, до ¤кого ставитьс¤ розкв≥т його л≥тературноњ д≥¤льност≥. “. не договорював час в≥д часу власних вивод≥в лише по цензурних судженн¤х. «вичайно ж, ус≥ ми дуже добре знаЇмо те, що в тих рамках, ¤к≥ допускалис¤ зовн≥шн≥ми критер≥¤ми, в≥н ставив ус≥ крапки над i, начебто б парадоксальн≥ не видалис¤ положенн¤, що ≥нод≥ захищаютьс¤ њм. “. виховав на ≥де¤х " 60-х рок≥в" ≥ залишавс¤ в≥рний њм до к≥нц¤ власного житт¤. ¬≥д ≥нших власних сп≥втовариш≥в по "–ос≥йському —лову" ≥ "—прав≥" в≥н р≥знивс¤ тим, що н≥коли не захоплювавс¤ природознавством; його ≥де¤ пост≥йно оберталас¤ в сфер≥ вопросцев публ≥чних. ¬≥н багато писав по статистиц≥ населенн¤ й статистиц≥ економ≥чноњ. “ой цифровий матер≥ал, ¤ким в≥н розташовував, був надзвичайно б≥дний, але “. ум≥в ним скористатис¤. ўе в 1870-х рр. њм пом≥чена була та залежн≥сть меж ростом сел¤нського населенн¤ й величиною земл¤ного над≥лу, ¤ка пот≥м м≥цно обумовлена ѕ. ѕ. —еменовим (у його впровадженн≥ в "—татистику поземельноњ приналежност≥ в –ф"). Ѕ≥льша частина статей “. ставитьс¤ до област≥ л≥тературноњ критики; не вважаючи того в≥н в≥в у плин≥ дек≥лькох рок≥в в≥дд≥л "Ќов≥тн≥х книжок" в "—прав≥" (≥ ран≥ше "Ѕ≥бл≥ограф≥чний листок" в "–ос≥йському —лов≥").  ритичн≥ й б≥бл≥ограф≥чн≥ статт≥ “. нос¤ть на дл¤ себе чисто публ≥цистична вдача; це - пекуча пропов≥дь п≥знаваних публ≥чних еталон≥в, заклик до роботи дл¤ вт≥ленн¤ цих еталон≥в. ѕо своњх соц≥олог≥чних думках, “. був останн≥й ≥ поочередный "економ≥чний матер≥ал≥ст". Ћедве чи не в 1-ый раз у рос≥йськ≥й журнал≥стиц≥ в його статт¤х виникаЇ ≥м'¤ ћаркса. ўе в 1865 г. в "–ос≥йському —лов≥" ("Ѕ≥бл≥ограф. листок", є 12) “. писав: "ус≥ ¤вища юридичн≥ й пол≥тичн≥ представл¤ють менш ¤к пр¤м≥ юридичн≥ насл≥дки ¤вищ житт¤ економ≥чному; це житт¤ юридичне й пол≥тична Ї, так сказати, дзеркало, у ¤кому в≥дбиваЇтьс¤ економ≥чний побут народу... ўе в 1859 г. п≥знаваний н≥мецький вигнанець  арл ћаркс формулював цей погл¤д самим ч≥тким ≥ певним чином." ƒо практичноњ д≥¤льност≥, в ≥м'¤ еталона "публ≥чного равносили¤", “. кликав "людей прийдешнього". ¬≥н не був економ≥чним фатал≥стом. ƒос¤гненн¤ сусп≥льного еталона або, по останн≥й мер≥, кор≥нна зм≥на до найкращого економ≥чного ладу сусп≥льства зобов'¤зано було скласти, по його думках, задачку св≥домоњ публ≥чноњ д≥¤льност≥. "Ћюди прийдешнього" у побудовах “. займали те ж м≥сце, ¤к "мисл¤ч≥ реал≥сти" у ѕисарЇва. ѕеред думкою загального добра, ¤ка зобов'¤зано служити кер≥вним початком повед≥нки людей прийдешнього, в≥дступають на задн≥й план ус≥ положенн¤ в≥дверненоњ морал≥ й справедливост≥, ус≥ вимоги кодексу моральност≥, прийн¤того буржуазною толпою.