1-го кореня з дієсловом tujw, що значить димітися, випаровуватися, палати). В Илиаде згадується про боротьбу Т. із Зевсом і про перебування його в підземних надрах, у країні аримов або під горою Аримой ( у Малій Азії); пізніше, коли грекам стали відомі вулканічні характеристики Кумского берега в Італії, Липарских про-вов і Сицилії, велетень Т. був перенесений і в ці місцевості. По Гезиоду Т. - крайнє породження землі, зачате від Тартару. Чудовисько володіє невимовної силою рук і ніг і має на потилиці 100 драконових голів, з темними мовами й полум'яними очима; з пащ його лунає те звичайний глас богів, то рева страшного бика, то рикання лева, те виття собаки, те різкий свист, що віддається луною в горах. Т. міг би зробитися владикою над богами й смертними, але Зевс вступив з ним у боротьбу, від якої земля затряслася до підстав, сушачи, море й небо запалилися й навіть жителі підземного королівства затріпотіли. Зрештою, влучний удар блискавки закінчив шаленство Т., який був скинуть у Тартар. І отут він ще не може повністю заспокоїтися: коли він ворушиться, відбуваються землетрусу й дують жаркі вітри. Від Эхидны Т. був татом казкових монстрів (Орту, Кербера, Лернейской гідри й ін.), які на землі й під землею загрожували людському роду, поки Геракл не знищив їх. Пізніше Т. був отожествлен з єгипетським Сетом, богом Сирокко, погибелі, спустошення, сонячного й місячного затьмарень і інших нещасть.
Н. О.
Ткачев (Петро Никитич) - письменник. Рід. в 1844 г. у Псковській губ., у бідній поміщицькій родині. Зробив на юридичний факультет спб. інституту, але, скоро, за роль у студентських розгардіяшах, потрапив у Кронштадтську міцність, де просидів кілька місяців. Коли інститут був знову відкритий, Т., не надходячи в число студентів, витримав іспит на вчений ступінь. Затягнений до одному з політичних справ (так назыв. "справі Баллода"), Т. відсидів кілька місяців у Петропавловской міцності, спочатку у вигляді арешту підслідного, пізніше по вирокові сенату. Писати Т. почав надзвичайно рано. 1-ая його стаття (" Про суд по злодіяннях проти законів печатки") була написана в № 6 журнальчика "Час" за 1862 г. Слідом потім в "Часі" і в "Ері" поміщено було, в 1862-64 рр., ще кілька статей Т. по різним вопросцам, касавшимся судової реформи. І дійсно, в 1863 і 1864 г. Т. писав також в "Бібліотеці для Читання" П. Д. Боборыкина; отут поміщені були, меж іншим, 1-ые "статистичні етюди" Т. (гріх і покарання, бідність і добродійність). Наприкінці 1865 г. Т. зійшовся з Г. Е. Благосветловым і став писати в "Російському Слові", а потім в, що замінило його "Справі". У весняну пору 1869 г. він був знову арештований і в липні 1871 г. присуджений спб. судовою палатою до 1 року й 4 місяцям кутузки (по так наз. "Нечаевскому справі"). По від'їзду покарання Т. відправлений був у Величні Луки, звідки скоро емігрував за кордон. Перервана арештом журнальна діяльність Т. відновилася в 1872 г. Він знову писав в "Справі", але не під своею прізвищем, а під різними іменами (П. Нікітін, П. І.