Ti(CN)2+3Ti3N2, як аналізом, так і синтезом - при сильному нагріванні ( при температурі плавлення нікелю) у відмінно закритому тиглі консистенції жовтуватої солі з Tio2 Інший метод одержання цього з'єднання- накалювання добела Tio2 з вугіллям у струмі сухого азоту (Девилль і Велер). З кислот на цианисто-азотистий Т. діє лише королівська горілка. Сплавка з їдким розжарюй приводить до утвору титанатів, при виділенні аміаку, а накалювання в струмені водяної пари - до утвору ціаністого водню, Tio2, аміаку й водню. У перший раз Т. був побачений (W. Gregor) в1789 г. в ільменіті з Корнваллиса; в 1795 г. Клапрот досліджував состав рутилу й віддав ім'я новенькому елементу.
С.С. Колотов.
Титани (titanhv, Titanus) - у грецькій міфології дитинки Урана (Неба) і Геї (Землі). У Гомера згадуються два Т. - Иапет і Крон потерпілі, що повстали на Зевса й, за те грізне покарання: звідси з'явилася вистава про титани, як про винуватців наявної у світі ненависті й супротивниках стрункого світоустрою. Так роз'ясняє це казкове поняття Гезиод, бачачи в титанах істоти, що мають злі запопадливості, наміру (atasjalih, tisanontav). Преллер, навпаки, у заголовку Т. убачає теж поняття , яке виражається в співзвучних словах tijhnh, titax і спозирає в Т. "царів", "володарів", уособлення світлих мирообразующих сил, на що показує значення імен інших 10 Т. ( понад 2-ух вищезгаданих). По Гезиоду, Т. було 12,6 - чоловічого й 6 - дамської підлоги: Океан і Тетис (чету морських божеств); Гіперіон і Тейя (небесні божества; від них відбулися сонце, місяць, зірки); Крей і Эврибия (імперативні божества, може бути моря; від них відбулися Астрей, Паллант і Перс); Якої й Фойба (божества світла, від них відбулися Літо й Астерия); Иапет (батько Менойтия, Атланта, Прометея й Эпиметея, що персоніфікують стану й характеристики людської смертної природи). Крон, Фемис (мама, від Зевса, Мойр і Гір) і Мнемозина (мама, від Зевса, Муз). Збуджені до повстання мамою Геєю, Т. скинули Урана й затвердили влада власного молодшого брата Крона, який у свою чергу був скинути нащадком своїм Зевсом. Найкращі з титанів приєдналися до Зевсу; лише Иапет і його потомство, зайнявши гору 0трий ("круту, кам'янисту" гору), почали довгу й запеклу війну проти олімпійських богів, які ствердилися на горі Олімпі (Світлій горі). Зрештою, за допомогою сторуких велетнів і киклопов, яких, за порадою Геры, Зевс визволив з темниці, Т. були переможені й низвергнуты в Тартар, де сторукі гіганти були поставлено сторожити їх. У пізніших сказаннях Т. представляються примиреними із Зевсом, звільненими з Тартару й переселеними, із Кроном, на острови блаженних. Пізні Т. були отожествлены з гігантами й ім'я Т. було також перенесене на бога Сонця. Т. називалися також титаниды - малята й онуки фактично Т.
Н. О.
Титул (панцира.) - у юриспруденції підстава якого-небудь права; напр., окупація, як підстава права приналежності на дану ділянку, є Т. цього права.
Тифон або Тифоей (Tujvn, Tujweuv) - могутній гігант, уособлення полум'яних сил землі і її випарів, з їхніми руйнівними діями (ім'я Т.