був б≥льше, але й тод≥ обскурантистська сум≥ш ви¤вл¤лас¤ не проплавленою до самого дна тигл¤. “. виходив заур¤дно в к≥лькост≥ близько 200 гр.; п≥д шаром його пост≥йно ви¤вл¤вс¤ шар Ti2N2 - де температура була нижче, а в дна перебував шар окису “., “io. “аким образом придбаний “. пост≥йно м≥стить вуглець, б≥льш 8%. «др≥бнюванн¤ такого “., зм≥шанн¤ з новенькою к≥льк≥стю Ti02 ≥ нова сплавка при тих же критер≥¤х приводить, зрештою, до перерахованого вище “. з 2 % вуглецю.
“итановий анг≥дрид Tio2 у найб≥льше або найменш чистому вид≥, зустр≥чаЇтьс¤ в природ≥, ¤к уже згадане, в 3-х кристал≥чних видозм≥нах. Ѕурий або червоний рутил представл¤Ї квадратн≥ призми; в≥н ≥зоморфний з олов'¤ним каменем, Sn02 ≥ маЇ питома вага 4,18-4,25. јнатаз бурого або темного кольори, окристал≥зований в ≥нш≥ форми квадратноњ системи; уд. вага 3,82-3,95. Ѕрукит - плоск≥ ромб≥чн≥ призми, маЇ уд. вага 3,86-4,23. Ѕезформний анг≥дрид, б≥лосн≥жний, несмачний порошок, що здобуваЇ при нагр≥ванн≥ лимонно-жовту й при накалюванн≥ буре розцв≥ченн¤, питомоњ ваги 3,89-3,95, можливо отриманий з аква розчину хлористого “., Ticl4, у вигл¤д≥ г≥драту при осадженн≥ ам≥аком; осад промивають, сушать ≥ прожарюють; потужне нагр≥ванн¤ зб≥льшуЇ питому вагу до 4,25. ” полум'њ гримучого газу безформний Tio2 плавитьс¤ й при охолодженн≥ перетворитьс¤ в кристал≥чну масу. ѕод≥бно кремнезему, безформний Tio2 тем найб≥льш окристал≥зований, не розчинимо у вод≥, також у сол¤ною й розведеною сарною кислотах; але, на в≥дм≥ну в≥д кремнезему, при тривалому нагр≥ванн≥, розчин¤Їтьс¤ в м≥цн≥й с≥рчан≥й кислот≥ - з такого розчину виходить, опосл¤ випарюванн¤, б≥лосн≥жна маса основноњ сол≥ (Oti)SO4. Ti02 з'ЇднуЇтьс¤ також, при сплавц≥, з KHSO4; виходить, ¤к ми з вами пост≥йно говоримо, прозора маса, повн≥стю розчинна в тепл≥й вод≥; але при кип'¤т≥нн≥ такого розчину Tio2 осаджуЇтьс¤ у вигл¤д≥ г≥драту. —плавка Ti02 з њдкими лугами або з вуглекислими лужними сплавами приводить до утвору титанат≥в. « г≥драт≥в Tio2 в≥дом≥ ортотитанова¤ кислота (HO)4Ti ≥ метатитанова¤ (HO)2Tio. Ќе вважаючи того, Ї г≥драти ≥з промежным зм≥стом води, а також ≥ з найменшим, чому в позначка- кислот≥ ; так≥ г≥драти представл¤ють пол≥титанов≥ кислоти й, под≥бно пол≥крем≥нним, не можуть бути точно охарактеризован≥ внасл≥док обоп≥льноњ под≥бност≥.  оли до розчину титанату лужного сплаву в прохолодн≥й сол¤н≥й кислот≥ додавати луг, то осаджуЇтьс¤ орто-кислота у вигл¤д≥ об'Їмистого б≥лосн≥жного осаду, ¤кий розчинний у розведених сол¤ний ≥ сарною кислотах ≥ при висушуванн≥ р≥вном≥рно втрачаЇ воду, перетворюючись в ≥нш≥ г≥драти. ѕри нагр≥ванн≥ ортокислота перетворитьс¤ в анг≥дрид з вид≥ленн¤м св≥тла;, що збер≥гаЇтьс¤ п≥д водою р≥вном≥рно перетворитьс¤ в метакислоту. ћетакислота виходить також при кип'¤т≥нн≥ сол¤нокислого розчину ортокислоты або при д≥њ азотноњ кислоти уд. ваги 1,25 на “.; перевт≥ленн¤ в анг≥дрид при нагр≥ванн≥ дл¤ нењ в≥дбуваЇтьс¤ без вид≥ленн≥ св≥тла. ћетакислота нерозчинна в кислотах, кр≥м м≥цною сарною, ≥нш≥ г≥драти точно також ≥менують орто- або позначка-кислотами, залежно в≥д справи њх до повс¤кденних кислот, розчин¤ютьс¤ вони в них або не розчин¤ютьс¤.