Якісь із деспотів особливо захищали землеробському класу, виявляючи йому всіляке сприяння й допомога; напр. Пизистрат засобом створення для нього кредиту закінчив те, що почато було Солоном, і позбавив самий корінь нещасть, від яких мучалось сільське населення. Логічно, що в якихось городках ствердилися цілі династії деспотів, напр. Opфaгориды в Сикионе, що панували протягом 100 років; з них особливо чудовий Клисфен. З інших деспотів видаються Кипсел і Периандр у Коринфі, Феаген - у Мегаре (де боротьба носила на для себе більшою мірою соц вдача), Пизистрат і його сини - в Афінах, Поликрат - на про-ве Самосе. Із сицилійських деспотів V в. особливо чудові сиракузкие - Гелон і Гиерон. Пам'ять про багатство й могутність деспотів довгостроково зберігалася греками; про них прогулювалися різні розповіді, власного роду новели, еталони яких ми знаходимо в Геродота ( приміром, розповідь про весілля Агаристы, дочки сикионского деспота Клисфена). Т. завдала потужного удару знаті й багато сприяла піднесенню демосу. Вона служила большею частиною перехідним щаблем до демократії або, по останній мері, до найбільш помірної, порівнянне з колишньої, знаті. Завдяки їй у майже всіх державах могли зміцніти демократичні елементи. Майже всі деспоти, особливо основоположники династій, були видатними особистостями, що володіли мужністю й найглибшим розумом. Але Т. мала багато й чорних сторін. Коли вже більш видатні деспоти, що засновували династії, виявлялися дуже неперебірливими в засобах і дуже підозрілими, те їх спадкоємці-тем найбільше: не маючи ні тих талантів, ні тих нагород, які давали їхнім батькам і попередникам якесь право на могутність, усвідомлюючи беззаконність власної влади, вони стають ще найбільш підозрілими й запеклими, спозирають свою опору тільки в силі, у найманій охороні, третирують інтересами демосу, які робляться для них зовсім далекими й незрозумілими, і споруджують гоніння на всі. При Т. не міг би розвитися повністю й вільно грецький геній; греки впали б у відсталість. Т., з її насильством, підозрілістю й лицемірством, зобов'язана була мати деморалізуючий вплив; її падіння, опосля того, як вона зробила свою історичну задачку, було потрібно й благотворно для майбутнього розвитку греків. 0крепший демос міг зараз і без деспотів відстоювати себе. Поступово Т. стала викликати проти себе невдоволення навіть у тих шарах, на які вона до цього опиралася й для яких зараз зробила ся непотрібним і млосним гнітом. Усе давно знають те, що її падінню багато сприяла й Спарта, що була природнім супротивником Т., як демократичної диктатури. До кінця VI в. у більшій частині Греції Т. зникає, поступаючись місцем або демократії або помірної знаті. Подольше стрималася вона в сицилійських городках, де боротьба меж різними племінними елементами нерідко здобувала особливо жорстока вдача. Наприкінці V і протягом IV в. вона одержала особливий розвиток у Сиракузах, в особі 2-ух Дионисиев (Старшого й Молодшого) і Агафокла. Але ця Т. має трохи інша вдача: сучасниця занепаду й виродження демократії й розвитку наемничества, вона є по перевазі диктатурою військової; її представники виходять із рядів воєначальників і опираються практично тільки на військову силу, на боєць.