тирский, історик). Місто було забезпечений і промисловий (скляні вироби). Облога Саладина була безуспішна. В 1190 г. отут був похований Фрідріх Барбаросса. Зруйнований Т. мусульманами в 1291 г. Із цього часу місто занепало, не дивлячись на зусилля Фахреддина підняти його. У поточний час вартий на місці Т. Сур - гарненьке містечко, що не має значення, тому що торгівля перебігла до Бейрута. Вивіз із Хаурана тютюну, хлопчатой паперу й жерновов. Резиденція каймакама. Мешканців 6000 (2700 мусульман, 2500 католиків); більша частина православних спокушене в унію й одержало уніатського архієпископа. Школи й установи місій різних чернечих орденів і протестантських сект. В 1837 г. Т. дуже постраждав від землетрусу. Місто розміщене на З колишнього про-ва, зараз з'єднаного з берегом.
Тирада - лаконічний і потужний монолог у драмі, що має змістом яке-небудь відвернене загальне місце. Не маючи міцному зв'язку з розвитком діяння, Т. представляє начебто б сторонній елемент в організмі драми, і тому античні, строго тримаючись принципу єдності діяння ("semper ad eventum festina"), засуджували Т., що знаходила, але, місце в ораторських відозвах прадавньої парабазы. Французька катастрофа, уся перейнята риторичним елементом, переповнена блискучими Т., що дають творцеві можливість виявити новітні сторони власного дарування, артистові - своє декламаторське мистецтво, глядачам -зустріти голосне загальне місце, що відповідає його запитам, співчутливими оплесками. Разом з іншими життєвими й риторичними елементами, укупі з резонером і філософським монологом у сучасній справжній драмі вимирає й гучна Т., розрахована на зовнішній фуррор.
А. Г.
Деспотія й деспоти в старій Греції. - Слова: "деспотія" (turanniv) і "деспот" (turanov), цілком ймовірно, східного походження (лидийского або фригийского?) і в перший раз зустрічаються в поета Архілоха. Античні греки зв'язували з ними інше поняття, коли ми: зараз Т. ми називаємо запекле правління, а деспотом - запеклого, хоча б і легітимного, пана; греки ж позначали цими словами заурядно беззаконність походження влади й деспотами називали осіб, силою або хитрістю, що привласнили для себе влада, по праву їм, що не належала, хоча б вони були люди смиренні й людяні (потім, вообщем, філософи, напр. Аристотель рисою, що відповідає деспота вважали запопадливість не до загальної корисності, а до власної особистої вигоди, або перевищення влади, хоча б і легітимної). Таким образом, Т. у давньогрецькому змісті - у суті узурпація, а деспоти - узурпатори, і грецьку Т. швидше всього можна зрівняти із цезаризмом у Римі. Стара Т. охарактеризовывает більшою мірою другу половину Vii-Го й Vi-Ое стол. до Р. Хр. Те були часи, коли в Греції з однієї сторони починали розбудовуватися індустрія й торгівля, входили у вживання й одержували величезне значення засобу, росла новенька сила - демос, люд, а з інший підсилювалися сваволя й зловживання правлячої знаті, економічний гніт і заборгованість маси, особливо, як багато думають, тяжка внаслідок грізного боргового праванесправного боржника, що прирікав, на рабство.