Хирам II і Маттон II (738, 734). Опосля їх посиживал Элулай або Пюй (728-692), що підкорив відпалих киттийцев, що й витримав переможно п'ятирічну облогу Салманассара IV. Саргон похваляється, що підкорив Т., але Синахерибу не вдалося подолати з Элулаем, який примкнув до коаліції Тахарки й Езекии. При Ассаргаддоне правитель Тиру Ваал спочатку підкорився Ассирії, пізніше примкнув до Єгипту, був обложений, але, очевидно, не покірний, хоча на сенджирлийском барельєфі Ассаргаддон і зобразив його разом з Тахаркой на мотузці в ніг власних (берлин. музей). Мало хто знає те, що ассурбанипалу Ваал був повинен підкоритися й віддати йому в гарем свою дочку й у заручники - нащадка. Незмінні облоги й війни послабили місто. Сиим користувалися раби й зробили заколот, жертвою якого впала знати; царем був вибраний Абдастарт (гречок. Стратон). При Навуходоносоре Т. був на боці Єгипту й Іудеї. Було б погано, якби ми не відзначили те, що вавилонський правитель невдало осаджував його 13 років (з 587 г.), при царі Иттобале II. Але громадяни, що знемогли, розв'язали укласти мир. Правитель переселився у Вавилон; на його місце посаджений був Ваал II ( до 564), опосля якого в Т. був знову переворот: королівська влада замінилася "арбітрами" (шофет). Скоро, але, неприємна партія випросила з Вавилона пануючи Хирама III (552532), при якому вавилонське панування замінилося перським. Це панування Т. зносив тихо й поставляв царям большенный флот. Відмова пустити в місто Олександра Вів. для приношення жертви Мелькарту спричинив семимісячну облогу, з насипкою перешийка від берега до о-ву. Деспотові захищалися запекло й не без фуррора; гребля чи ледве багато посприяла б Олександру, коли б йому не вдалося скласти большенный флот з агресивних Т. фінікійських міст. 8000 людей загинуло; правитель Азимильк і вельможі:, спасшиеся в храмі, були пощажены, 30000 чел. продане в рабство, але місто не було зруйновано й ще 17 років через тримався 15 місяців проти Антигонів, будучи під владою Птолемеев. Під час еллінізму Т. був одним із центрів освіченості (історики Менандр, Дий, Порфирій). В іудейську війну був проти євреїв. Християнство виникло в Т. рано; отут жив недельку Ап. Павло (Деян. XXI, 3); місто скоро зробилося епископией (св. Дорофій і ін.). У період гонінь якісь із тирских християн зазнали страждальницьку кончини; при одному Диоклетиане постраждало отут 156 страждальців. У Т. загинув Ориген; гробницю його демонстрували ще в VI в. В Абессинию проповідь християнства занесена була тирянами. У старозавітні часи тиряне допомагали євреям вибудувати храм Соломонов. У новозавітні часи 1-ый чудовий храм при Костянтину Вів. побудований був тирским єпископом Павлином і врочисто освячений в 314 г. Евсевий Кесарийский ретельно обрисовує інший тирский храм, на ЮВ містечка, освячений їм в 335 г., при чому в Т. відбувся собор у справі Панаса Олександрійського. У середні століття Т. був одним із главн. міст Сходу й відігравав величезну роль, уважаючись неприступним. Лише завдяки розбратам посередині магометан удалося Балдуину II скорити його, при сприянні венеціанського флоту (1124 г.); базована була франкская єпархія (Вільгельм, еп.