Було б погано, якби ми не відзначили те, що хорда майже завжди теж лише в зародковому стані й вообщем вони є формами дуже деградованими. У поточний час вчення про Т. у значимій мері піддане переробці, але покуда в цих новітніх класифікаціях ще багато особистого й тому вистави зоологів на цей рахунок різняться значимим різноманіттям.
В. Шимкевич.
Тир ( від семіт. "Цорь"=скелястий про-в - відоме фінікійське місто, один з більших торгових центрів в історії. Підстава його зводилася до богів. По легенді, Усоос приплив на колоді до острова, водрузив два ментра й зросив їхньою кров'ю жертовних звіриних. По іншому переказу, про-у плавав по хвилях; на ньому були дві гори й меж ними маслина, на якій посиживал орел; він був повинен загальмувати, коли хто-небудь припливе до нього й принесе в жертву сокола. Це зробив 1-ый мореплавець Усоос, і про-у був прикріплений до дна. Геродоту говорили місцеві жерці, що місто їх заснований XXIII в. тому назад, тобто в половині XXVIII ст. до Р. Хр. Найдавніше згадування Т. - у телль-эльаморнской переписці. Князь Т. Адимильку в принижених вираженнях просить у власного сюзерена допомоги проти Сидона й Амореев; його замкнули на про-ве, у нього немає ні води, ні дров. У папірусі Anastasi I (XIV в.) Т. згадується як большенный "місто в море, до якого підвозять воду на кораблях і який багатий рибою найбільше, чим піском". Найдавніше поселення перебувало справді на про-ве; на континенті були лише передмістя й цвинтаря; ім'я материкового Палетира ("старий Т.") засноване на непорозумінні. Води на про-ве не було; вона була проведена з Рас-Ель-Аин до берега, звідки її доставляли на кораблях у місто (залишки водопроводу збереглися дотепер меж Телль-Машуком і Рас-Ель-Аин); під час облоги доводилося збирати дощову воду в цистерни. Про-У мав дві гавані - Сидонскую на С и Єгипетську на ЮВ; крайня зараз засипана піском і частина про-ва розмита морем. На 1-ое місце посередині фінікійських міст Т. висунувся в XII столітті опосля руйнування Сидона филистимлянами; у торгівлі він став гратися головну роль. Практично всі колонії финикян у західній половині Середземного моря (Гадес, Утика, Карфаген і мн. ін.) сходять до Т.; вони визнавали його гегемонію, уважали його бога Мелькарта своїм і посилали каждогодную данина в його храм. Утика, що намагався повстати проти Т., була втихомирена царем Хирамом I (969-36), відомим як організатор і украситель містечка й мудрейший політик (дружба із Соломоном). Опосля його були смути, поки не вступив на престол узурпатор Иттобал I, брат Иезавели, шурин Ахава Ізраїльського. При ньому Ассурназирпал ассірійський дійшов у власному поході до Нар-Ель-Кельба (876); Т. відкупився від нього дарунками. Иттобал заснував Ботрис, для захисту від ассириян, і послав колонію в Лівійську Авзу. При його онуку Маттоне I Салманассар II одержав дарунки (842) від Т., а при наступному царі Пигмалионе був похід Рамман-Нирари (804 і 801), якому Т. також підносив дарунки. Тиглатпалассару III Т. сплатив 150 талантів; в аналах його згадуються царюй Т.