захистив магістерську дисертацію ("Спектральний аналіз хлорофілу", 1871) і був призначений доктором Петровської сільськогосподарської академії в Москві. Отут він читав лекції по всіх відділах ботаніки, поки не був залишений за штатом через закриття академії (в 1892 г.). В 1875 г. г. доктор ботаніки за соч. " Про засвоєння світла рослиною", а в 1877 г. запрошений у столичний інститут на кафедру анатомії й фізіології рослин, яку продовжує займати й донині. Читав також лекції на дамських "колективних курсах" у Москві. Не вважаючи того, Т. полягає головою ботанічного відділення суспільства аматорів природознавства при столичному інституті. Наукові праці Т., що відрізняються єдністю плану, строгою послідовністю, точністю способів і добірністю експериментальної техніки, присвячені вопросцу про розкладання атмосферної вуглекислоти зеленуватими рослинами під впливом сонячної енергії й багато сприяли з'ясуванню даної для нас важливої й наинтереснейшей глави рослинної фізіології. Дослідження состава й оптичних параметрів зеленуватого пігменту рослин (хлорофілу), його генезису, фізичних і хим критерій розкладання вуглекислоти, визначення складових частин сонячного променя, що ухвалюють роль у цім явищі, з'ясування долі цих променів у рослині й, зрештою, дослідження кількісної справи меж поглиненою енергією й зробленою роботою- такі задачки, намічені ще в перших роботах Т. і в значимому ступені дозволені в його наступних працях. До цього слід додати, що Т. 1-ый увів у Рф досвіди з культурою рослин у штучних ґрунтах. 1-ая теплиця для даної нам мети була влаштована їм у Петровській академії ще спочатку 1870-х рр., тобто скоро опосля виникнення цього роду пристосувань у Німеччині. Пізніше така ж теплиця була влаштована Т. на всеросійській виставці в Нижньому Новгороді. Видатні наукові нагороди Т. доправили йому звання члена-кореспондента академії наук, знатного члена харківського й с. петербурзького інститутів, вільно-економічного суспільства й майже всіх інших учених суспільств і установ. Посередині утвореного російського суспільства Т. користується широкою популярністю, як популяризатор природознавства. Його популярно-наукові лекції й статті, що ввійшли в збірники "Суспільні лекції й мови" (М., 1888), "Якісь головні задачки сучасного природознавства" (М., 1895) "Землеробство й фізіологія рослин" (М., 1893), "Чарльз Дарвін і його навчання" (4 изд., М., 1898) є щасливим з'єднанням серйозної науковості, ясності викладу, блискучого стилю. Його "Життя рослини" ( 5-е изд., Москва, 1898; переведене на закордонні мови), являє собою еталон загальнодоступного курсу фізіології рослин. У власних популярно-наукових добутках Т. є стійким і почерговим прихильником механічної думки на природу фізіологічних явищ і жарким заступником і популяризатором дарвінізму. Перелік 27 наукових праць Т., що здалися до 1884 г., поміщений у додатку до його мови "L'etat actuel de nos connaissances sur la fonction chlorophyllienne" ("Bulletin du Congres internation. de Botanique a St. Peterbourg", 1884).